Звіт про втручання у вибори США 2024 мав бути оприлюднений настільки повно, наскільки дозволяє захист джерел розвідки. Через півтора року документа немає у відкритому доступі, хоча Білий дім активно публікує старі секретні матеріали про вибори, які Дональд Трамп програв.
Адміністрація Дональда Трампа зробила розсекречення одним із символів своєї політики прозорості, оприлюднюючи документи про вибори, діяльність спецслужб та інші резонансні справи. Проте один із найважливіших виборчих документів залишається закритим: комплексна оцінка іноземного втручання у вибори 2024 року.
Це не просто звіт, який Білий дім може оприлюднити за власним бажанням. Федеральний закон зобов’язує директора Національної розвідки оцінювати іноземне втручання після кожного федерального виборчого циклу, передавати висновки керівництву держави й Конгресу, а потім робити їх доступними громадськості.
Закон передбачає публікацію висновків не пізніше ніж через 60 днів після завершення федерального виборчого циклу — настільки повно, наскільки це сумісно із захистом джерел і методів розвідки. Отже, вимога не означає розкриття кожного секрету, але прямо передбачає появу публічної версії оцінки.
Станом на серпень 2026 року такої версії оцінки щодо виборів 2024-го у відкритому доступі немає. Палата представників уже почала використовувати бюджетний тиск: комітет із розвідки підтримав поправку, що передбачає часткове блокування фінансування ODNI доти, доки прострочені звіти не надійдуть до Конгресу.
За аналізом «Дейком» відкритих і перевірених матеріалів, проблема полягає не в самому праві президента розсекречувати документи вибірково. Президент США має широкі повноваження у сфері секретності. Суперечність виникає там, де політична вибірковість стикається з окремим законодавчим обов’язком оприлюднити результати оцінки.
Контраст став особливо помітним у липні. Трамп виступив із телевізійним зверненням і представив серію розсекречених документів про іноземні загрози під час виборів 2020 року. Білий дім заявив, що матеріали викривають серйозні вразливості американської виборчої інфраструктури та приховування розвідданих.
Особливу увагу Трамп приділив Китаю, стверджуючи, що Пекін отримав інформацію приблизно про 220 мільйонів американських виборців. Білий дім представив це як масштабну компрометацію даних і доказ того, що попередні посадовці недооцінювали китайську загрозу американським виборам.
Однак оприлюднені документи не довели, що Китай або інша іноземна держава змінювали голоси, результати підрахунку чи інші технічні компоненти виборів 2020 року. Reuters повідомляв, що частина представлених матеріалів стосувалася можливостей і доступу до даних, а не фактичного маніпулювання результатом голосування.
Це відповідає ключовому висновку офіційної оцінки розвідспільноти 2021 року. Вона не виявила ознак спроб іноземних акторів змінити реєстрацію виборців, подані бюлетені, підрахунок голосів або передачу результатів. Сам документ водночас підтверджував масштабні операції впливу з боку кількох держав.
У тій оцінці американська розвідка з високою впевненістю дійшла висновку, що Володимир Путін санкціонував російські операції, спрямовані на дискредитацію Джо Байдена, підтримку Трампа й посилення суспільних розколів. Іран, навпаки, намагався послабити перспективи переобрання Трампа.
Щодо Китаю більшість розвідувального співтовариства вважала, що Пекін не розгортав кампанію для зміни результату президентських виборів 2020 року. Водночас існувала окрема незгода аналітика з кіберпитань, який вважав, що Китай зробив певні кроки, спрямовані проти переобрання Трампа.
Отже, розсекречені у 2026 році матеріали порушують реальні питання про захист даних та вразливість інфраструктури, але не підтверджують твердження про зміну голосів. Навіть Джон Соломон, залучений Білим домом до розсекречення, заявив після липневого виступу, що розвідка не має доказів перевертання голосів іноземною державою.
Сам Соломон став незвичайною фігурою в цьому процесі. Консервативний журналіст отримав статус спеціального державного службовця й долучився до групи Білого дому, яка переглядає матеріали про виборчу безпеку та розсекречення. Reuters повідомляв, що саме ця група працювала з документами про Китай і вибори 2020 року.
На цьому тлі відсутність аналогічної комплексної оцінки виборів 2024 року має особливе політичне значення. Матеріали про кампанію, яку Трамп програв, публікуються й використовуються для перегляду старих суперечок, тоді як системний звіт про цикл, у якому він повернувся до Білого дому, громадськість досі не побачила.
Це не доводить, що адміністрація приховує документ через його політичний зміст. Білий дім не оприлюднив пояснення, яке дозволяло б встановити такий мотив. Проте сама асиметрія дає критикам підстави ставити питання про те, за якими критеріями одні розвідматеріали отримують пріоритет, а інші залишаються секретними.
Відомо, що іноземне втручання у кампанію 2024 року не було теоретичною загрозою. У жовтні 2024-го американська розвідка оцінювала, що Росія віддавала перевагу Трампу, Іран — Камалі Гарріс, тоді як Китай не намагався визначити результат президентської гонки, концентруючись на окремих виборах до Конгресу.
Росія була названа найактивнішою загрозою перед самим голосуванням. Розвідка фіксувала виготовлення підроблених відео й статей, покликаних підірвати довіру до виборів та посилити політичні конфлікти. Москва також прагнула послабити американську підтримку України та впливати на відповідні настрої виборців.
Міністерство юстиції окремо висунуло обвинувачення двом співробітникам російського RT у схемі прихованого фінансування американської медіакомпанії майже на $10 млн. За версією прокуратури, через неї поширювався контент, що відповідав інтересам російської держави, без розкриття справжнього джерела грошей.
Іран діяв іншим способом. Федеральні прокурори звинуватили трьох пов’язаних із Корпусом вартових ісламської революції кібероператорів у зламі акаунтів людей, пов’язаних із кампанією Трампа, викраденні внутрішніх матеріалів та спробах передати їх медіа й людям, пов’язаним із конкурентною кампанією.
ODNI, ФБР і CISA повідомляли, що іранські оператори справді надсилали фрагменти викрадених матеріалів людям, які тоді були пов’язані з кампанією Байдена. Водночас американські відомства заявляли, що не мали інформації про відповідь одержувачів на ці повідомлення.
Китайська активність виглядала інакше. Напередодні виборів розвідка вважала, що Пекін не намагається вплинути на президентську гонку, але працює проти окремих кандидатів нижчого рівня, яких вважає загрозою своїм ключовим інтересам, зокрема щодо Тайваню.
Саме тому повний післявиборчий звіт має цінність, якої не можуть замінити десятки окремих пресрелізів. Він повинен об’єднати розвідувальні дані різних відомств і дати системну відповідь: хто втручався, якими методами, з якими цілями та що вдалося встановити про масштаб кожної операції.
Він також міг би провести фундаментальну межу між «впливом» і безпосереднім «втручанням» у технічне проведення голосування. Американські служби неодноразово наголошували, що пропаганда, злам кампанії чи дезінформація є серйозною загрозою, але це не тотожне зміні бюлетенів або результатів підрахунку.
Ця різниця особливо важлива після багатьох років суперечок про легітимність американських виборів. Неправильне змішування кібершпигунства, кампаній впливу й фактичного маніпулювання голосами дозволяє політичним гравцям подавати реальні розвідувальні загрози як підтвердження значно ширших тверджень, яких документи не доводять.
Ситуацію ускладнює те, що адміністрація прострочила, за твердженням демократів у комітеті Палати представників, і ще одну законодавчу вимогу. Оцінка іноземних розвідувальних загроз виборам 2026 року мала бути передана керівництву Конгресу не пізніше ніж за 180 днів до голосування — до 7 травня.
На початку липня члени комітету заявляли, що документа вони так і не отримали. Йдеться вже не про минулі вибори, а про актуальну безпеку проміжного голосування 2026 року. Такий звіт має оцінювати вразливості виборчих систем штатів і поточні наміри іноземних розвідок щодо федеральних виборів.
20 липня комітет із розвідки Палати представників голосом підтримав три поправки з виборчої безпеки. Одна вимагає несекретної оцінки загроз перед листопадом, інша пов’язує частину фінансування ODNI з отриманням прострочених звітів, третя має захистити аналітиків від помсти за професійні висновки.
Ці поправки ще не означають автоматичної зміни закону: вони включені до законопроєкту про повноваження розвідки, який має пройти весь Конгрес. Проте двопартійне голосування комітету показує, що питання виходить за межі звичайної суперечки між адміністрацією та демократичною опозицією.
Білий дім, зі свого боку, наполягає, що його кампанія розсекречення викриває справжні загрози, які попередні посадовці нібито приховували або применшували. Адміністрація вказує на китайський інтерес до виборчих даних, можливості іноземних кібероператорів і слабкі місця застарілої інфраструктури.
Такі загрози не є вигаданими. Американські служби роками попереджають про російські інформаційні операції, іранські злами та зростання китайських можливостей. Але незалежний аналіз липневого пакета показує, що наявність вразливості або викрадених даних ще не доводить успішного втручання в підрахунок голосів.
Саме тут прозорість набуває значення не лише як політичне гасло. Якщо влада публікує фрагменти розвідданих, здатні підтримати одну інтерпретацію минулих виборів, але не випускає передбачену законом комплексну оцінку іншого циклу, громадськість отримує набір документів без повної аналітичної рамки.
Водночас право захищати джерела й методи залишається реальним обмеженням. Закон не вимагає оприлюднювати імена агентів, технічні можливості NSA або деталі секретних операцій. Саме для цього передбачене формулювання «настільки повно, наскільки можливо», яке дозволяє створити відредаговану публічну версію.
Прецедент уже існує. Після виборів 2020 року ODNI оприлюднив розсекречену оцінку, в якій аналітичні висновки залишилися тотожними секретній версії, але чутливі джерела та методи не розкривалися. Саме ця модель дозволила суспільству побачити позиції розвідки щодо Росії, Ірану та Китаю.
Тому нинішня суперечка насправді не зводиться до вимоги «розкрити всі секрети». Питання значно конкретніше: чому механізм, передбачений Конгресом після російського втручання 2016 року й використаний після виборів 2020-го, досі не забезпечив публічної оцінки кампанії 2024 року.
Для адміністрації Трампа це стає тестом власної риторики про прозорість. Президент може продовжувати розсекречувати матеріали, які вважає суспільно важливими, але переконливість цієї політики залежить і від готовності оприлюднювати документи, зміст яких він не обирає сам, а публікації яких вимагає закон.
Звіт про втручання у вибори США 2024 важливий саме тому, що він може бути політично незручним для різних сторін одночасно. Він здатний докладніше описати російські операції на користь Трампа, іранські дії проти нього, китайські кампанії нижчого рівня та інші спроби використати американські розколи.
Його відсутність залишає простір, який швидко заповнюють політичні версії подій. Поки Білий дім обіцяє ще більше розсекречень, Конгрес вимагає звітів, установлених законом. І саме публікація повної, професійно відредагованої оцінки 2024 року могла б показати, чи справді прозорість є принципом, а не інструментом.
