Президент США Дональд Трамп у середу відмовився прямо сказати, чи він віддасть наказ застосувати американські військові зусилля проти ядерних об’єктів Ірану, тим самим підсилюючи невизначеність навколо можливої участі США в війні Ізраїлю проти Тегерана. «Може станеться, може й ні, ніхто не знає, що я робитиму», — заявив Трамп журналістам на схилах Білого дому, уникаючи остаточного рішення про підтримку ізраїльської кампанії бомбардувань.
Ця двозначність посилює напруженість у Вашингтоні та змушує союзників і опонентів гадати щодо реальних намірів адміністрації, яка раніше неохоче втручалася у зовнішні конфлікти.
Одразу ж після слів Трампа у столиці Ірану з’явилося офіційне спростування поста американського лідера в соціальних мережах із закликом до «безумовної капітуляції» Тегерана.
Верховний лідер Ірану, Ayatollah Ali Khamenei, у телевізійному зверненні назвав застосування погроз до «розумних людей, які знають історію Ірану, неможливим» та пообіцяв завдати «невиправної шкоди» в разі будь-якого військового втручання США або Ізраїлю. Він наголосив, що нація не зламається й не складе руки перед загрозами, і попередив, що «жодна сила не змусить іранців відмовитися від суверенітету».
Трамп, який одразу ж запевнив, що «ще не пізно для переговорів», розкритикував іранське керівництво за те, що воно не відновило дипломатичний діалог раніше. «Якби ви почали говорити зі мною два тижні тому, все могло б бути інакше — ви б і далі мали країну», — загрозливо зауважив він, втім не деталізувавши жодних конкретних пропозицій. Насправді переговори між Вашингтоном і Тегераном тривали, доки Ізраїль не почав систематично бомбардувати комплекси Fordo та Natanz, після чого Тегеран призупинив дипломатичний процес, відмовившись задовольнити умови адміністрації щодо обмеження ядерної програми.
Ізраїль, у свою чергу, наполягає на тому, що лише спільна операція із застосуванням американських бомбардувальників B-2 Spirit із Massive Ordnance Penetrator здатна знищити підземні ядерні об’єкти Ірану, розташовані на глибині сотень метрів під горою. Цих важких боєприпасів та літаків-носіїв у арсеналі Тель-Авіву немає, тому прем’єр-міністр Беньямін Нетаньягу закликав Білий дім надати авіацію та логістику для операції. Якби США справді долучилися, це означало б відкриття нового фронту в Близькому Сході та потенційне напад Ірану на американські бази в Іраку, Сирії і навіть мінування Ормузької протоки.
Під час останньої хвилі обстрілів Ізраїль завдав серії авіаударів по центральних районах Тегерана, влучивши в два виробничі комплекси центрифуг. Уранова агенція ООН підтвердила пошкодження двох об’єктів, хоча іранські власті поки що стримано коментують наслідки ударів. У відповідь Тегеран випустив близько тридцяти балістичних ракет і дві хвилі безпілотників по ізраїльських містах, але більшість із них перехопили системи ППО «Залізний купол» і «Стріла». Жертв серед цивільних не зафіксовано, однак ескалація створює реальну загрозу розширення конфлікту на регіональному рівні.
Американські розвідувальні служби попереджають про готовність Корпусу вартових Ісламської революції (IRGC) до ударів по силах США: в західних провінціях Хузестан і Ісфаган підготовлено пускові установки ближньої дії, здатні вражати аеродроми та склади в Об’єднаних Арабських Еміратах, Катарі й Бахрейні. США перекинули до Європи три десятки літаків-заправників для підтримки винищувачів і бомбардувальників, що мають прикривати авіаносець USS Carl Vinson в Аравійському морі та наземні бази в регіоні. У жодному разі не виключається й сценарій, коли Іран знову задіює свої проксі — «Хезболлу», «Хуті» й угруповання у Сирії, щоб зірвати морські комунікації й ускладнити логістику.
Водночас у Конгресі США активізувалися дебати щодо необхідності отримання законодавчого мандата перед застосуванням збройної сили проти Ірану. Проєкти резолюцій, які вимагають затвердження Палатою представників для будь-яких наступальних операцій проти Тегерана, уже внесли Ro Khanna і Thomas Massie. Вони наголошують: Конгрес — це єдина гілка влади, що може оголосити війну, і президент не повинен ухвалювати такі рішення одноосібно. Опоненти цього підходу, зокрема сенатор Ліндсі Грем, заявляють про повну довіру до Трампа і підтримують жорсткі заходи проти «ядерних загроз».
Аналітики радять не виключати й дипломатичного врегулювання: якщо США зможуть запропонувати Тегерану комбінацію санкційних поступок за умови відмови від ядерної програми, це знизить ймовірність регіонального воєнного вибуху. Однак сьогодні впливову роль відіграє риторика: Хаменеї неодноразово підтвердив, що «іранці не здадуться», а Трамп натякає на можливість вбивства верховного лідера, що лише розпалює страхи про подальший хаос.
У результаті зона напруженості на Близькому Сході знову ставить перед міжнародною спільнотою питання: якою ціною може бути досягнута «безпека»? Чи підтримає США Ізраїль у точкових ударах по ядерним об’єктам, чи обміркує альтернативні шляхи через переговори і багатосторонні формати ООН? Відповіді на ці питання найближчі дні можуть визначити, чи зупиниться ескалація, чи переросте в більш масштабний регіональний конфлікт.
