Санкційна політика Сполучених Штатів щодо Росії завжди була ключовим інструментом для стримування агресії Кремля. Однак останній звіт Сенату США, підготовлений демократами, засвідчив суттєве послаблення санкційної стратегії після приходу до влади Дональда Трампа. У документі зазначається, що адміністрація Трампа практично призупинила розвиток санкційного тиску, що дозволило Росії адаптуватися до попередніх обмежень і відновити ресурси для продовження війни проти України.
Звіт опубліковано напередодні оголошеного Трампом ультиматуму Путіну — до п’ятниці Кремль має припинити бойові дії або зіткнутися з «жорсткими фінансовими наслідками». Однак демократи вважають, що сам факт відмови Трампа від оновлення санкцій протягом перших шести місяців його президентства підірвав авторитет Сполучених Штатів та зменшив ефективність будь-яких подальших погроз з боку Вашингтона.
Сенаторка Елізабет Воррен, одна з авторок звіту, заявила, що Трамп має почати використовувати наявні у нього інструменти, якщо справді прагне припинити війну. Її підтримала сенаторка Джин Шахін, яка підкреслила, що кожен місяць без дій посилює позиції Путіна та послаблює позиції України на міжнародній арені.
Адміністрація Трампа, у свою чергу, заперечує висновки демократів. Представниця Білого дому Анна Келлі заявила, що Трамп уже сприяв мирним переговорам і вдається до дипломатичних заходів. Зокрема, цього тижня він направив спецпредставника до Москви та провів телефонну розмову з Володимиром Зеленським. Однак, за словами аналітиків, дипломатія без паралельного санкційного тиску не має належної ваги, особливо коли йдеться про авторитарні режими.
Ключовим моментом критики стало те, що адміністрація Байдена до січня 2025 року випустила понад 140 пакетів санкцій. Ці заходи охоплювали фінансовий сектор Росії, експорт оборонних матеріалів і торгівлю з третіми країнами. Водночас з моменту приходу Трампа до влади нові санкції проти Росії фактично не запроваджувалися. Навпаки, санкційна пауза дозволила Кремлю збільшити імпорт стратегічних матеріалів і відновити доступ до валютних резервів через посередників.
Особливе занепокоєння викликає відмова Трампа від запровадження «вторинних санкцій» — тобто покарання для країн, що продовжують закуповувати російську нафту та газ. У звіті демократів йдеться, що саме цей інструмент міг би змусити союзників Росії, зокрема Китай та Індію, переглянути свої торговельні зв’язки з Кремлем. Відомо, що Індія наразі є другим за обсягами покупцем російських енергоносіїв після Китаю, і саме це стало причиною нових мит Трампа на індійський імпорт.
Ще одним фактором, який, за словами демократів, послабив санкційну політику США, стали кадрові скорочення у ключових урядових структурах. Звіт вказує на звільнення в Держдепі та Міністерстві фінансів, що призвело до втрати спеціалістів, які займалися моніторингом і оновленням санкцій. Хоча Міністерство фінансів відзвітувало про штрафи на суму понад 200 мільйонів доларів за порушення санкцій, демократи наполягають на необхідності активного оновлення обмежень, щоб випереджати спроби Кремля обійти правила.
Показовою є також ситуація в Конгресі. Попри політичні розбіжності, сенатори обох партій підтримують нові санкційні ініціативи. Наприклад, сенатори Грем і Блументаль запропонували законопроєкт про 500-відсоткові мита на країни, які купують російський уран і газ. Також сенаторка Шахін подала ще один проєкт разом із сенатором Корнином, що має на меті карати китайські компанії, які постачають обладнання для російської військової промисловості.
Сама розмова Трампа із Зеленським стала важливим сигналом. Президент України у своєму зверненні заявив, що американські санкції можуть «змінити ситуацію». Це дає підстави вважати, що Київ розглядає санкційний тиск як один із небагатьох реальних важелів, здатних змусити Путіна піти на поступки.
На цьому тлі критики нагадують, що сама політика санкцій потребує постійного оновлення, а не лише гучних заяв. Кремль уже продемонстрував здатність адаптуватися до обмежень, використовуючи Китай, Туреччину, ОАЕ та інші посередницькі юрисдикції для обходу заборон. Лише багаторівнева та системна стратегія може дати результат, якого прагне і Захід, і Україна.
Таким чином, затримка в реалізації нових санкцій — це не просто адміністративна помилка, а серйозна стратегічна загроза. І поки Трамп зволікає з діями, Кремль зміцнює свої позиції, використовуючи кожен день без тиску для перегрупування сил і пошуку нових джерел фінансування війни.
