Історичний мінімум транзиту: цифри, які змінюють уявлення
2025 рік став переломним для транзиту російської нафти через територію України. За даними аналітичної компанії ExPro, південною гілкою нафтопроводу “Дружба” було транспортовано близько 9,73 млн тонн нафти. Цей показник уже сам по собі є сигналом глибоких змін у регіональній енергетиці.
Порівняно з 2024 роком обсяги транзиту скоротилися на 14%. Ще рік тому через Україну прокачували 11,36 млн тонн, і навіть тоді ці цифри вважалися далекими від докризових. Нинішнє падіння лише закріпило тренд на системне зменшення ролі цього маршруту.
Аналітики підкреслюють, що зафіксований рівень є найнижчим щонайменше з 2014 року. Більше того, існує висока ймовірність, що таких малих обсягів не було за весь період незалежності України з 1991 року. Це робить 2025 рік символічним рубежем.
Транзит нафти завжди був не лише економічним, а й політичним індикатором. Зменшення обсягів відображає зміну пріоритетів європейських країн, переорієнтацію енергетичних потоків та зростання ролі альтернативних джерел постачання.
Для України ці цифри мають подвійне значення. З одного боку, скорочення транзиту означає менші доходи від транспортування. З іншого — це свідчення поступового виходу з моделі залежності від російських енергоресурсів, що десятиліттями визначала економічні та безпекові ризики.
Причини падіння: відмова Європи та нестабільність постачання
Ключовим чинником зниження транзиту стала позиція Чехії, яка у березні 2025 року повністю припинила закупівлю російської нафти. Це рішення мало миттєвий ефект: транспортування в цьому напрямку зупинилося вже на початку місяця.
За підсумками року постачання до Чехії склали лише 0,52 млн тонн. Для порівняння, у 2024 році цей показник становив 2,7 млн тонн. Падіння у п’ять разів стало одним із найболючіших ударів по загальному балансу транзиту через Україну.
Другою важливою причиною стала загальна нестабільність транспортування протягом року. Обсяги коливалися від місяця до місяця, а в окремі періоди досягали мінімальних значень за десятиліття. Це створювало атмосферу постійної невизначеності для операторів і партнерів.
Показовим став серпень 2025 року, коли транзит склав лише 430 тисяч тонн. Такий рівень раніше здавався неможливим для магістрального нафтопроводу континентального масштабу. Він яскраво продемонстрував, наскільки вразливою стала система.
Додатковим чинником впливу стали удари по нафтоперекачувальних станціях на території росії. Ці дії безпосередньо позначилися на можливості стабільного транспортування сирої нафти до Європи, ще більше зменшуючи обсяги прокачування через українську ГТС.
Географія постачань і майбутнє “Дружби”
Попри загальне падіння, окремі напрямки у 2025 році демонстрували зростання або відносну стабільність. Найбільше російської нафти було поставлено до Словаччини — майже 4,9 млн тонн. Це на 24% більше, ніж у 2024 році, і свідчить про збереження залежності окремих країн від цього маршруту.
Угорщина залишилася другим ключовим напрямком. Через Україну до цієї країни було транспортовано 4,35 млн тонн нафти. Хоча показник зменшився на 8% у річному вимірі, він усе ще залишається значним у структурі транзиту.
Таке нерівномірне скорочення підкреслює фрагментованість європейської енергетичної політики. Одні держави швидко відмовляються від російської нафти, інші змушені діяти обережніше через технологічні та інфраструктурні обмеження.
Водночас транзит через Україну продовжується і у 2026 році. Новопризначений міністр енергетики України Денис Шмигаль заявив, що зупинка транспортування нафти не планується до завершення чинного договору. Контракт на транзит діє до кінця 2029 року.
Події січня, коли було завдано удару по об’єкту інфраструктури в місті Броди, нагадали про крихкість енергетичних маршрутів у воєнних умовах. Попри це, нафтопровід “Дружба” залишається функціональним і продовжує виконувати свою роль. Майбутнє цього маршруту дедалі більше залежить не від технічних можливостей, а від політичних рішень і стратегічного вибору Європи.
