Зникнення Масуда Масджуді спершу виглядало як ще одна тривожна історія з життя іранської діаспори в Канаді. Колишній викладач математики, публічний критик іранського режиму й активний учасник політичних суперечок у соцмережах раптово зник на початку лютого, а сусіди в Британській Колумбії забили на сполох.
Тепер справа перейшла в іншу фазу. Канадська поліція оголосила, що у вбивстві 45-річного Масджуді заарештовано двох людей — 48-річного Мехді Ахмадзаде Разаві з Мейпл-Ріджа та 45-річну Арезу Солтані з Норт-Ванкувера. Обом висунуто обвинувачення у вбивстві першого ступеня.
Офіційна рамка поки що доволі стримана. Представниця Integrated Homicide Investigation Team Фреда Фонг заявила, що йдеться про «цільовий інцидент», а жертва й обвинувачені знали одне одного. Водночас поліція наголошує: мотив і далі розслідується, тож будь-які остаточні висновки про політичний характер убивства наразі були б передчасними.
За попереднім аналізом Дейком, саме ця обережність є ключовою. Бо справа вже має очевидний політичний резонанс: Масджуді був не просто приватною особою, а критиком Корпусу вартових ісламської революції та членом Iran Front for the Revival of Law and National Sovereignty. Але офіційні органи Канади поки не підтверджують, що вбивство прямо пов’язане з його антирежимною діяльністю.
Це принципова межа. У публічному просторі будь-який злочин проти іранського опозиціонера легко прочитується як можливий епізод транснаціонального тиску з боку Тегерана або пов’язаних із ним мереж. Але у справі Масджуді поліція поки говорить лише про знайомство сторін, зв’язки через соціальні мережі та «тривалі суперечки» між ними в онлайні.
Саме соцмережі можуть виявитися важливим елементом цього сюжету. За словами поліції, між трьома учасниками були зафіксовані тривалі конфлікти й взаємодія в цифровому просторі, однак слідчі не уточнюють, чи ці суперечки стали безпосередньою причиною вбивства. Така невизначеність не зменшує ваги справи, але змушує обережніше ставитися до гучних інтерпретацій.
Масджуді зник 2 лютого. Саме тоді, за даними RCMP, сусіди повідомили поліцію в Бернабі, що його зникнення виглядає нетиповим. Уже на початковому етапі розслідування правоохоронці дійшли висновку, що ймовірна причетність криміналу є достатньо серйозною, аби передати справу спеціалізованій групі IHIT.
Це важливо, бо означає: ще до виявлення тіла слідчі не сприймали справу як звичайне зникнення дорослої людини. Інакше кажучи, канадська сторона від самого початку бачила у випадку ознаки злочину, а не добровільного зникнення чи сімейної драми без кримінального компоненту.
Рештки Масджуді були знайдені 6 березня в районі Мішн, Британська Колумбія. Це перетворило розслідування на справу про вбивство і дало підстави для подальших арештів. Сам факт, що між зникненням і виявленням тіла минув понад місяць, уже свідчить про непросту структуру злочину та необхідність ретельної реконструкції подій.
Біографія самого Масджуді робить цю справу ще складнішою. Він був колишнім PhD-студентом і викладачем математики в Simon Fraser University, але згодом опинився в центрі низки юридичних конфліктів. Канадські суди розглядали кілька його позовів, а 2025 року Апеляційний суд Британської Колумбії визнав його vexatious litigant — особою, що подає надмірні, безпідставні або зловживальні судові позови.
Цей аспект не скасовує його політичної активності, але додає до справи інший вимір. Масджуді жив не лише в полі протистояння з іранським режимом, а й у середовищі затяжних локальних конфліктів — академічних, юридичних, репутаційних і цифрових. Саме тому спрощений образ «дисидента, ліквідованого через політику» може виявитися неповним.
Судові матеріали показують, що його конфлікти були масштабними та багаторічними. Він судився з університетом, колишніми колегами, платформою X, а також із Резою Пехлеві — сином останнього шаха Ірану, який живе у США і давно намагається позиціонувати себе як альтернативний центр тяжіння для іранської опозиції.
Це дуже промовиста деталь. Вона показує, що Масджуді перебував у гострому конфлікті не лише з прихильниками ісламської республіки, а й із частиною антирежимного середовища. Для іранської діаспори, яка часто виглядає назовні єдиною у своєму несприйнятті Тегерана, така внутрішня фрагментація є доволі типовою, але рідко потрапляє в центр уваги.
І саме тут справа виходить за межі поліцейської хроніки. Вона торкається ширшої проблеми безпеки політичних емігрантів і активістів у західних країнах. Коли людина роками говорить про «мережі впливу та залякування», пов’язані з Ісламською Республікою, а потім зникає і виявляється вбитою, підозра на політичний мотив виникає майже автоматично.
Проте автоматизм підозри не є доказом. Поліція Канади поки не повідомляла про зв’язок затриманих із іранською державою, її спецслужбами чи проксі-структурами. Так само не було оголошено, що злочин є актом іноземного втручання. Наразі в публічному полі є лише факт особистого знайомства, соцмережевих конфліктів і цільового характеру нападу.
Для канадської влади це особливо чутлива грань. Будь-яке підтвердження іноземного політичного сліду автоматично підіймає питання про захист діаспор, контррозвідку, дипломатичні наслідки та здатність держави гарантувати безпеку людям, які втекли від репресивних режимів. Тому слідчі тут явно уникають поспішності не лише з юридичних, а й з політичних причин.
Утім, сама обережність поліції не знімає напруги всередині іранської громади. Організація, з якою був пов’язаний Масджуді, ще в лютому заявляла, що він роками викривав мережі впливу та залякування, пов’язані з Ісламською Республікою, серед іранських громад за кордоном. Уже тоді його зникнення сприймалося не як приватна історія, а як подія з політичним підтекстом.
На цьому тлі важливо не переплутати дві речі. Перша — суспільний сенс справи, який справді виходить далеко за межі одного кримінального епізоду. Друга — конкретний мотив убивства, який досі не доведено. У зрілій правовій системі ці два рівні повинні бути розведені, навіть якщо емоційно вони майже неминуче зливаються.
Ще одна незручна деталь цієї історії полягає в тому, що Масджуді не був однозначною публічною фігурою. Судові документи та медійні повідомлення описують його як людину, яка вела не лише політичну, а й агресивну конфліктну кампанію проти університетського середовища та окремих осіб. Це ускладнює публічний портрет жертви, але не зменшує значення самого злочину.
Навпаки, саме така складність робить справу показовою. Іранська еміграція в Канаді — це не моноліт, а поле сильних ідеологічних, особистих і статусних конфліктів. У ньому перетинаються антирежимна боротьба, внутрішня конкуренція, образи, репутаційні війни й цифрові кампанії. Коли насильство проривається в реальний світ, встановити одну чисту причину буває майже неможливо.
Тому сьогодні справа Масуда Масджуді є водночас і кримінальним провадженням, і тестом на політичну зрілість публічної дискусії. Якщо слідство доведе прямий політичний мотив, це стане серйозним сигналом про вразливість іранських опозиціонерів у Канаді. Якщо ж мотив виявиться особистим або змішаним, це не скасує політичного контексту, але змінить акценти.
У підсумку найточніше формулювання на цей момент звучить так: вбито антирежимного активіста, поліція затримала двох знайомих йому людей, назвала злочин цільовим, але не встановила мотиву публічно. Все інше — від версії про політичну ліквідацію до гіпотези про особисту ескалацію — поки залишається в зоні припущень, а не доведених фактів.
