В умовах трирічного конфлікту в Україні, який супроводжується безперервними бойовими діями та руйнуваннями, українська влада демонструє готовність до компромісу в рамках майбутнього мирного договору. За словами Владислава Власиука, головного комісара з санкційної політики, економічні обмеження, ембарго і заборони на імпорт російської енергії мають не лише каральний характер, а й використовуються як важіль для змушення Москви припинити агресію і перейти до переговорів про тривалий мир. «Повернення до ділових відносин з Росією – це лише питання часу, але все має відбутися за умови, що Росія зробить значущі кроки у напрямку припинення агресії», — зазначає Власиук у інтерв'ю для POLITICO.
Українська сторона, розуміючи, що санкції є потужним інструментом тиску, готова розглянути поступове їхнє послаблення як частину ширшого мирного пакту. Однак першочерговою умовою залишається забезпечення безпеки України та отримання справедливості для тих, хто постраждав від російської агресії. «Ми не говоримо про негайне скасування санкцій. Наразі нам потрібно, щоб Росія зробила значущі кроки, а потім питання про полегшення санкцій з’явиться у розмовах», — підкреслює Власиук. Для української влади важливо використовувати санкції як інструмент впливу, щоб визначити, які саме обмеження є найбільш болючими для Росії, і з цього ґрунту вести переговори.
Український підхід до санкційної політики вказує на прагнення не лише карати агресора, але й створити умови для відновлення нормальних економічних та політичних відносин у майбутньому. Президент Володимир Зеленський неодноразово наголошував, що остаточний мир повинен включати механізми компенсації та відшкодування збитків для українського народу. Для України важливо, щоб мирний договір не був просто припиненням бойових дій, а й гарантував, що Росія не зможе повернутися до агресивної політики, яка завдала стільки страждань та руйнувань.
З іншого боку, під тиском економічних санкцій Росія зазнає значних втрат: країна втратила мільярди доларів від торгівлі нафтою та газом із Західними країнами, а також спостерігається відтік бізнесу і кваліфікованих кадрів. За останніми даними, енергетичні надходження суттєво скоротилися, що впливає на фінансову стабільність держави. Проте, в умовах загострення внутрішньої економічної кризи, керівництво Москви прагне зберегти контроль над внутрішніми ринками та забезпечити можливість відновлення торгівлі, якщо політична ситуація дозволить. Водночас, українські експерти вказують, що послаблення санкцій може стати важливим важелем для повернення Росії до нормальної політики, якщо вона зможе забезпечити безпеку та відшкодувати завдані збитки.
Президент Трамп, ведучи переговори з Москвою, неодноразово заявляв, що його адміністрація готова брати участь у пошуках компромісних рішень, які можуть включати певне послаблення санкцій. Проте, його підхід викликає неоднозначну реакцію як у Києві, так і в Західному світі. Деякі експерти вважають, що будь-яке полегшення санкцій має бути ретельно обґрунтоване і залежати від конкретних кроків Росії у напрямку припинення агресії. Іншими словами, Україна готова розглядати поступове зняття обмежень, але лише після того, як будуть виконані чітко визначені умови, що гарантують справедливість і безпеку.
За словами Владислава Власиука, економічні санкції мають власні цілі: вони не лише карають, але й змушують агресора задуматися над наслідками своїх дій. «Нам потрібно знати, які санкції є найбільш болючими для Росії, і використати це як важіль для отримання політичних поступок. Саме це дає нам змогу вести переговори і вимагати справедливості», — додає він. Такий підхід дозволяє Україні використовувати санкції як динамічний інструмент, який може змінюватися в залежності від реакції Росії на зовнішній тиск.
У переговорах щодо мирного договору особливу увагу буде приділено також питанням безпеки. Україна наполягає на тому, що будь-які домовленості мають містити механізми гарантування безпеки країни, а також передбачати компенсаційні механізми для постраждалих. В умовах, коли західні санкції стали головним інструментом тиску на Росію, питання їхнього поступового зняття має бути тісно пов’язане з конкретними політичними поступками з боку Москви.
Для України важливо зберегти важіль впливу, яким є санкції. Влада Києва чітко розуміє, що без жорсткого санкційного тиску Росія може відновити свої агресивні наміри, тому будь-яке полегшення обмежень повинно бути умовним. «Ми готові говорити про поступове зняття санкцій, але це має статися лише після того, як Росія зробить серйозні кроки для припинення агресії і відшкодує шкоду, завдану українському народу», — наголошує Власиук.
Підсумовуючи, можна сказати, що українська позиція у питанні санкцій залишається гнучкою, але чітко спрямованою на досягнення стратегічних цілей: безпеки, справедливості та відшкодування збитків. Західні санкції проти Росії виконують роль потужного важеля, який може змусити Москву змінити свою політику, і саме цей важіль є ключовим інструментом для ведення переговорів. З одного боку, економічний тиск змушує Росію відчувати наслідки агресії, а з іншого — відкриває можливості для політичного компромісу, якщо будуть виконані чітко визначені умови.
Очевидно, що остаточне вирішення конфлікту та укладення мирного договору вимагають комплексного підходу, що включатиме як військові, так і економічні, а також політичні компроміси. Україна готова розглядати можливість поступового зняття санкцій, але лише як частину більш широкого пакету заходів, спрямованих на досягнення справедливості та гарантій безпеки. У цьому контексті санкції залишаються не лише засобом покарання, а й важливим інструментом, що може стати каталізатором змін у політиці Росії та відновлення нормальних міжнародних відносин.
Таким чином, майбутнє санкційної політики проти Росії, ймовірно, буде залежати від багатьох факторів, включаючи результати переговорів між США та Москвою, а також від готовності Росії виконати умови, які забезпечать безпеку України та відшкодування завданих збитків. Українська сторона вимагає, щоб будь-які обговорення щодо полегшення санкцій відбувалися лише після того, як агресор зробить вагомі поступки, що дозволять зламати коло насильства та відновити довіру міжнародної спільноти. Водночас, цей підхід дозволяє зберегти важіль впливу на Росію, що є надзвичайно важливим для забезпечення стійкого миру в регіоні.
