Українські високопосадовці сподіваються, що саміт лідерів НАТО у Вільнюсі, Литва, наступного тижня стане епічним моментом - коли Україна нарешті отримає "чіткий сигнал" про те, що вона врешті-решт приєднається до альянсу, закріпивши країну в інфраструктурі безпеки Заходу і надіславши недвозначний сигнал Москві.
Юрій Сак, радник міністра оборони України Олексія Резнікова, заявив, що саміт "повинен закінчитися" тим, що президент України Володимир Зеленський і генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг "стоятимуть поруч" і проголосять, за словами Сака, "історичну дату": "Сьогодні ми прийняли історичне рішення. Сьогодні ми запросили Україну приєднатися до НАТО".
"Потім всі п'ють шампанське", - сказав Сак.
Але за кілька днів до прибуття лідерів до литовської столиці далеко не ясно, чи будуть відкорковуватися корки - або чи є взагалі пляшки, які можна буде поставити на лід. Натомість постає питання про те, з якими варіантами залишиться Україна, якщо її надії не виправдаються, що, ймовірно, може статися.
Союзники по НАТО все ще ведуть переговори про те, що саме запропонувати Україні на зустрічі, яка розпочнеться у вівторок.
Вашингтон, який має найбільший вплив на рішення 31 члена альянсу, місяцями маневрував, щоб знизити очікування Києва, зосередивши розмову на "гарантіях безпеки", а не на членстві в найближчій перспективі, яке багато союзників вважають неможливим навіть обговорювати, доки Україна перебуває у стані війни з Росією.
Резніков сказав, що саміт у Вільнюсі надасть альянсу можливість "виправити помилку", допущену на саміті НАТО в Бухаресті у 2008 році, коли Україні та Грузії сказали, що вони стануть членами Альянсу колись у майбутньому, не уточнивши, коли і як це станеться.
Озираючись назад, багато чиновників і аналітиків кажуть, що це зробило країни мішенню для російського вторгнення - Грузію в 2008 році, а Україну в 2014 році і знову минулого року - без забезпечення захисту доктрини колективної оборони НАТО, в якій напад на одного союзника вважається нападом на всіх.
"Двері відчинені", - сказали нам, але не показали, де знайти ці двері, як у них увійти - і ми готові", - сказав Резніков в інтерв'ю.
Інші, однак, все ще ставлять під сумнів "готовність" Києва. Україна все ще має пройти довгий шлях реформування своєї армії та вирішення хронічної проблеми корупції, що буде предметом занепокоєння західних політиків, коли вони розглядатимуть заявку Києва на вступ.
Публічно українські посадовці наполегливо просувають ідею запрошення навіть без фіксованої дати. В інтерв'ю, яке транслювалося на CNN у середу ввечері, Зеленський закликав президента Байдена запросити Україну до альянсу "зараз".
Байден, за словами Зеленського, є головною "особою, яка приймає рішення" в НАТО.
Зеленський сказав, що розуміє, що членство не може відбутися, поки Україна бореться з російським вторгненням, відповідно до політики Альянсу, яка вимагає вирішення територіальних суперечок перед вступом. "Ми все розуміємо, - сказав Зеленський. "Але цей сигнал дійсно дуже важливий".
Зі вступом чи без нього українські офіційні особи прагнуть отримати від західних країн зобов'язання щодо безпеки "без зволікань і якомога швидше", що потенційно заохочувало б Москву вивести свої війська. Багато аналітиків вважають, що президент Росії Володимир Путін розраховує на те, що західні прихильники України виснажаться і припинять дорогий потік зброї та економічної допомоги, яку вони надсилають Києву.
Такі гарантії безпеки можуть також слугувати стримуючим фактором для Росії від будь-яких серйозних актів агресії в майбутньому. "Я впевнений, що якщо режим в Кремлі не зміниться в найближчі роки, навіть після нашої перемоги, в їхніх головах буде - в їхніх головах - бажання реваншу", - сказав Резніков.
Деталі безпекового пакету ще не остаточно узгоджені, кажуть дипломати. Але офіційні представники США і НАТО розповіли про нові пропозиції щодо двосторонніх або багатосторонніх угод, які вони охарактеризували як пакти про взаємну оборону або меморандуми про безпеку з Україною.
Адміністрація Байдена намагається змістити дискусію в бік довгострокових пактів про безпеку як альтернативи короткостроковому членству. Сполучені Штати також надали попередню підтримку плану усунення бар'єрів для вступу України до Альянсу - скажімо, дозволивши Україні в майбутньому обійти План дій щодо членства в НАТО, але фактично не встановивши часових рамок.
Однак наразі незрозуміло, чи допоможуть такі домовленості Україні значно більше на даний момент. Жоден союзник по НАТО, схоже, не бажає відправляти своїх солдатів воювати в Україну. А Сполучені Штати неодноразово ухилялися від надання Україні найсучаснішого озброєння.
Резніков в окремому текстовому повідомленні заявив, що "ми дуже чітко дали зрозуміти нашим партнерам", що гарантії безпеки для України "повинні бути всеосяжними і включати в себе військову і фінансову допомогу, а також економічні гарантії".
І вони "мають бути реальними", додав він - на відміну від Будапештського меморандуму, який Україна підписала в 1994 році, що давав запевнення, що Росія та інші держави не будуть застосовувати військову силу проти України в обмін на відмову Києва від ядерної зброї. Це, за словами Резнікова, "виявилося не вартим паперу, на якому було написано".
Однак Україна може зіткнутися з труднощами у задоволенні своїх потреб у сфері безпеки, залишивши її у невизначеній ситуації, подібній до тієї, в якій вона опинилася перед війною з Росією.
Практично будь-який результат Вільнюського саміту, окрім негайного запрошення до вступу в НАТО, може залишити Україну в майже такому ж невизначеному становищі, в якому вона опинилася після Бухареста. Хоча Київ отримав безпрецедентні поставки зброї та боєприпасів від Заходу, не ясно, чи зможуть союзники України підтримувати її безкінечно. Демократичні західні уряди також повинні пристосовуватися до результатів виборів, якщо виборці вимагають змін.
Без чітких зобов'язань деякі українські посадовці вбачають найгірший сценарій, за яким підтримка Києва зрештою зменшиться, особливо якщо Байден зазнає поразки від республіканця на президентських перегонах наступного року. Україна та її прихильники сподіваються закріпити гарантії безпеки на довгі роки, незалежно від того, хто займе Білий дім.
Хоча існує широка згода щодо того, що Альянс повинен посилити свої політичні відносини з Києвом, існують великі розбіжності щодо того, що це насправді означає.
У дні, що передують саміту, в той час як Україна воює з Росією, помічники країн-членів НАТО ведуть власну боротьбу за те, як сформулювати підсумкову декларацію саміту.
Очікується, що НАТО підвищить статус Комісії Україна-НАТО, форуму для консультацій, до Ради Україна-НАТО, що, як наполягає НАТО, надасть Україні більше повноважень, в тому числі можливість скликати зустрічі і піднімати питання. Перше засідання Ради відбудеться у четвер, на другий день саміту, за участю лідерів країн-членів Альянсу.
Поза тим, все дуже швидко змінюється.
Окрім створення ради, Резніков сказав, що українські чиновники мають перелік ключових сфер співпраці з НАТО - у сфері закупівель, навчання і спільного оборонного планування - які, як вони сподіваються, будуть підтверджені на саміті у Вільнюсі.
У Вільнюській декларації союзники повинні знайти формулювання, які не дадуть Росії права "вето" на членство, сказала Камілла Гранд, колишня помічниця генерального секретаря НАТО з питань оборонних інвестицій, яка зараз є науковим співробітником Європейської ради з міжнародних відносин. "Ми повинні протистояти думці, що для того, щоб мати право на членство, вони повинні бути в мирі з Росією, - сказала Гранд, - що якщо у вас є заморожений конфлікт, то вам не раді".
Резніков та інші українські посадовці кажуть, що Україна вже більш ніж довела свою спроможність. НАТО, за його словами, було створено "як рішення проти радянської агресії" - роль, яку Москва успадкувала. "Ми виконуємо місію НАТО, для якої вона була створена - єдина армія в світі, яка це робить", - сказав Резніков.
"Немає іншої такої армії з таким досвідом, щоб перемогти Росію", - сказав він. "Інші аргументи навіть не потрібні".
Якщо Київ не отримає запрошення до Вільнюса або чітких зобов'язань, розчарування відчує вся Україна, кажуть громадські активісти.
Офіційне запрошення стало б "чітким сигналом для Росії, що Україна більше не розглядається як буферна зона", - сказала Ганна Гопко, колишній народний депутат України та засновник Міжнародного центру української перемоги, правозахисної групи.
"Злочин бездіяльності гірший за злочин агресії, коли ти знаєш, що можеш допомогти і врятувати життя, але не робиш цього або свідомо відкладаєш ці рішення, - сказала Ганна Гопко. "Так перемагає зло".
