Росія у 2026 році суттєво збільшила виробництво крилатих ракет повітряного базування Х-101, які активно використовуються для ударів по території України. За даними Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Москва змогла наростити темпи випуску завдяки розширенню потужностей ключових підприємств військово-промислового комплексу та перерозподілу фінансових ресурсів.
Як повідомили у ГУР у відповідь на запит УНІАН, зараз на озброєнні російських сил перебуває близько 120 крилатих ракет Х-101.
Водночас виробничі можливості РФ значно зросли. За оцінкою української розвідки, протягом 2026 року Росія планує виготовити понад 850 таких ракет, що означає темп виробництва приблизно до 70 одиниць щомісяця.
У ГУР пояснили, що збільшення випуску стало можливим через розширення виробничих можливостей основних підприємств та зміну структури фінансування. Росія скоротила виготовлення частини менш ефективних видів озброєння, перенаправивши ресурси на створення ракет, які вважає більш важливими для ведення війни.
Ракети Х-101 є одними з найбільш технологічних засобів у російському ракетному арсеналі. Вони призначені для запуску з бомбардувальників дальньої авіації та здатні долати значні відстані, що дозволяє використовувати їх для ударів по цілях далеко від лінії бойового зіткнення.
За словами української розвідки, з 2022 року Росія постійно модернізує конструкцію та обладнання цих ракет. Виробник намагається зробити їх більш ефективними та складнішими для перехоплення.
Серед основних змін — встановлення додаткової бойової частини, зокрема касетного або фугасного типу, модернізація систем радіоелектронної боротьби, а також використання засобів захисту від протиповітряної оборони.
Зокрема, ракети отримують системи відстрілу теплових та дипольних пасток, які призначені для ускладнення роботи українських засобів виявлення та ураження.
У ГУР наголошують, що такі вдосконалення створюють додаткові труднощі для Сил оборони України. Для протидії модернізованим ракетам необхідно постійно адаптувати тактику, а також використовувати сучасні та дорогі засоби перехоплення.
Окремою проблемою залишається залежність російського виробництва від іноземних компонентів. Попри санкції, російська промисловість продовжує використовувати електронну базу та матеріали закордонного походження.
За даними української розвідки, у виробництві Х-101 використовуються компоненти, пов’язані з технологіями та постачаннями зокрема зі США, Китаю, Великої Британії та Японії.
Це свідчить про те, що російський військово-промисловий комплекс, попри обмеження, продовжує знаходити способи отримувати необхідні деталі для виготовлення високотехнологічного озброєння.
Серед основних підприємств, які залучені до створення ракет Х-101, українська розвідка називає кілька ключових заводів і конструкторських установ.
До них належать АТ «Державне машинобудівне конструкторське бюро «Радуга» імені А. Я. Березняка» у Дубні Московської області, АТ «Державний науково-дослідний інститут машинобудування імені В. В. Бахірєва» у Дзержинську Нижньогородської області, АТ «Науково-дослідний технологічний інститут імені П. І. Снєгірьова» у Балашисі Московської області та АТ «Радіоприлад» у Казані.
Збільшення виробництва Х-101 відбувається на тлі зміни тактики ракетних атак Росії. Військові експерти зазначають, що останнім часом Москва частіше використовує різні часові періоди для ударів, зокрема завдає атак у денний час.
За словами військового експерта Івана Тимочка, такі дії можуть мати кілька цілей: створення постійного психологічного тиску, порушення роботи міст та ускладнення нормального функціонування економіки.
Експерт зазначав, що денні удари дозволяють впливати на більшу кількість людей, оскільки в цей час у містах перебуває більше цивільних, працюють підприємства, відкриті громадські установи та транспортні маршрути.
Таким чином, нарощування виробництва Х-101 демонструє, що Росія продовжує робити ставку на далекобійну ракетну зброю. Попри втрати запасів та санкційний тиск, Москва намагається збільшити можливості для регулярного застосування таких ракет.
Для України це означає необхідність постійного розвитку систем протиповітряної оборони, пошуку нових способів протидії та посилення міжнародної підтримки у сфері захисту неба.
