Питання цін на продукти в Україні дедалі більше залежить не тільки від того, скільки врожаю зібрали фермери або які обсяги товарів виробили підприємства. В умовах війни величезне значення має те, наскільки швидко продукція може пройти шлях від виробника до магазину. Будь-який серйозний збій на цьому маршруті зрештою відображається у вартості товару на полиці.
Саме на цей ризик звернув увагу заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук. За його оцінкою, український ринок продовольства зможе забезпечувати населення необхідними товарами, навіть попри серйозні виклики для інфраструктури. Однак спокійним для гаманців цей процес може не бути.
За словами експерта, масштабні удари по логістичних об’єктах створюють додаткові труднощі для доставки. Якщо раніше товар міг прямувати за відносно простим маршрутом від виробника до розподільчого центру, а звідти — безпосередньо до торговельної мережі, то тепер бізнесу доводиться шукати альтернативи.
Це означає більше перевезень, додаткове планування, зміну маршрутів, використання нових складських майданчиків і, відповідно, додаткові витрати. У результаті дорожчою стає не обов’язково сама продукція — дорожчим стає її шлях до покупця.
Марчук припускає, що через сукупність таких факторів продукти можуть подорожчати приблизно на 10–15%. Причому це стосується не лише товарів українського виробництва. Імпортна продукція також може відчути тиск з боку зростання транспортних та логістичних витрат.
Водночас важливо розділяти два різні поняття — дефіцит і подорожчання. Ситуація, коли товар стає дорожчим, ще не означає, що його взагалі не буде в магазинах. Саме на це звертають увагу представники аграрного сектору та держави.
За оцінками Міністерства аграрної політики, перебудова логістики великими торговельними мережами потенційно може додати до кінцевої вартості продукції близько 2,5%. Водночас цей показник не є остаточним прогнозом для всього ринку. На ціни одночасно впливають десятки факторів — від вартості пального та електроенергії до врожайності, валютного курсу, імпорту та собівартості виробництва.
Тому розбіжність між оцінкою можливого здорожчання на рівні 2,5% та прогнозом у 10–15% пояснюється різними підходами. Один показник стосується безпосередньо перебудови логістики, тоді як інший враховує ширший набір ризиків, які можуть накопичуватися одночасно.
Для звичайного покупця це означає просту річ: навіть якщо продуктові полиці залишатимуться заповненими, чек у магазині може поступово збільшуватися.
Особливо чутливими до таких змін можуть бути товари, які мають складну систему постачання або значну частку імпортних компонентів. Якщо товар проходить через кілька логістичних ланок, кожна додаткова витрата зрештою може впливати на його кінцеву ціну.
Водночас говорити про масштабний і тривалий дефіцит продуктів наразі підстав немає. Профільний міністр Тарас Висоцький зазначав, що довготривалого зникнення окремих категорій товарів із магазинів не очікується. Теоретично можливі короткочасні перебої — наприклад, коли через проблеми з доставкою певний товар не встигає потрапити до конкретної торгової точки.
Але така ситуація принципово відрізняється від системної нестачі продовольства. Український аграрний сектор продовжує працювати, виробники адаптують маршрути, а торговельні мережі намагаються розосереджувати запаси та джерела постачання.
Ця перебудова стала однією з ключових відповідей бізнесу на нові ризики. Компанії дедалі менше можуть покладатися на один склад, одного постачальника чи один маршрут. Чим більше альтернативних шляхів існує, тим складніше зупинити постачання повністю.
Подібну думку висловлював і радник президента з технологічних питань Сергій Бескрестнов, відомий як Флеш. Він закликав українців не панікувати через удари по складській інфраструктурі та пов’язаний із ними ризик перебоїв.
Для споживачів це означає, що головною проблемою найближчого часу може стати не порожня полиця, а її ціна. Якщо виробники й торговельні мережі зможуть забезпечувати стабільне постачання, ринок уникне найгіршого сценарію. Проте за безперебійну роботу складної системи доведеться платити — і частину цих витрат бізнес може перекласти на кінцевого покупця.
Тому українцям варто готуватися радше до поступових змін у вартості продуктів, ніж до масштабного зникнення їжі з магазинів. Ситуація залишається залежною від безпеки логістики, роботи виробників та здатності ринку швидко реагувати на нові виклики.
І саме тут виникає головний парадокс: продуктів може бути достатньо, але шлях до них стає дорожчим. А отже, навіть за заповнених полиць українці можуть дедалі сильніше відчувати наслідки війни саме під час звичайного походу до магазину.
