Ще донедавна головним викликом для української протиповітряної оборони були масовані хвилі ударних безпілотників, крилатих і балістичних ракет. Тепер до цього рівняння додається ще одна небезпечна змінна — реактивні дрони. Вони швидко долають відстані, скорочуючи час на реагування.
За словами військового експерта та засновника компанії First Contact Валерія Боровика, проблема полягає не лише у появі такого озброєння. Україна поки не має достатньої кількості відносно дешевих засобів боротьби з ним. Якщо кількість запусків зростатиме, ставка винятково на дорогі ракети може виявитися надто витратною.
Чому одного типу зброї недостатньо
Боровик пропонує дивитися на проблему як на систему. Одним із ключових елементів можуть стати дрони-перехоплювачі. Їхня перевага — нижча ціна та можливість масштабування.
Експерт наводить орієнтир: кількість перехоплювачів має щонайменше втричі перевищувати кількість реактивних дронів, які запускаються по Україні. Якщо у повітрі опинятимуться сотні цілей, тисячі засобів перехоплення можуть бути необхідними для створення достатньої щільності оборони.
Саме тут виникає головний виклик — швидкість. Потрібно налагодити стабільне постачання двигунів, систем виявлення, навігації та донаведення. Йдеться про промислові масштаби, здатні реагувати на зміну інтенсивності атак.
Паралельно потрібні дешевші ракети з головками самонаведення. Це дозволило б розподілити навантаження між різними ешелонами оборони: дорогі системи залишалися б для складніших цілей, а масові загрози перехоплювалися б доступнішими засобами.
Окреме місце займає радіоелектронна боротьба. Якщо вдається порушити навігацію або канал, за допомогою якого безпілотник уточнює маршрут, він може втратити ефективність ще до фізичного знищення. Тому потрібна щільна мережа РЕБ, адаптована до конкретних типів безпілотників.
Нова гонка технологій
Найскладніше те, що противник також адаптується. Якщо певний маршрут стає небезпечним, змінюється траєкторія. Якщо певні частоти пригнічуються, шукаються інші рішення. Отже, Україні потрібна не одна «чарівна зброя», а система, яка постійно оновлюється.
Серед перспективних напрямів Боровик називає електромагнітне ураження та лазерні технології. Війна показує: рішення, які ще вчора здавалися експериментальними, завтра можуть стати необхідною частиною оборони.
Важливим залишається і питання географії. Військовий експерт Олександр Мусієнко зазначав, що складність перехоплення посилюється особливостями маршрутів, зокрема польотами поблизу кордону з Білоруссю та вздовж великих водних об’єктів. Ефективність ППО залежить не лише від кількості комплексів, а й від їхнього розташування та швидкості обміну інформацією.
Ще один напрям — пошук місць зберігання та запуску безпілотників. Знищення загрози в повітрі залишається критично важливим, але не менш значущим є зменшення можливостей для її масованого застосування. Розвідка та контроль повітряної обстановки мають працювати разом із перехопленням.
Україна вже проходила через ситуацію, коли новий тип безпілотної загрози спочатку випереджав можливості захисту. Поступово з’являлися мобільні вогневі групи, нові алгоритми ППО та дрони-перехоплювачі. Нинішній етап вимагає такої самої швидкості адаптації, але ставки стали ще вищими.
Реактивні дрони небезпечні не тільки швидкістю. Вони змушують переглядати економіку ППО: вартість перехоплення, необхідний резерв і швидкість його поповнення. Відповідь лежить у поєднанні технологій — перехоплювачів, дешевих ракет, РЕБ, класичної ППО та розвідки.
Головне — не чекати, доки нова загроза стане критичною. У сучасній війні перевагу отримує той, хто швидше перетворює досвід ударів на серійне виробництво, нові тактики та ефективні рішення.
