Воєнний стан в Україні: умови, реалії та можливість дострокового припинення
З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну воєнний стан став ключовим інструментом управління державою в умовах постійної загрози. Його продовження вже стало буденністю, але кожне рішення Верховної Ради про пролонгацію має глибокі політичні, соціальні та безпекові наслідки. 16 квітня 2025 року парламент у п’ятнадцятий раз продовжив воєнний стан і мобілізацію — ще на 90 днів. Проте в заяві Єгора Чернєва, заступника голови Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки, пролунала важлива деталь: скасування воєнного стану можливе достроково. За умови досягнення миру.
Механізм скасування воєнного стану: чи реально це в нинішніх умовах
Чернєв наголосив, що воєнний стан не обов’язково має тривати повні 90 днів, на які його було подовжено. Верховна Рада має повноваження зібратися в будь-який момент і проголосувати за його припинення, якщо ситуація в країні кардинально зміниться. Але якою має бути ця «зміна ситуації», щоб політична воля дозріла до такого кроку?
Ключовою умовою є досягнення миру — політичного чи військового компромісу, який дасть змогу говорити про завершення активної фази бойових дій. Це не означає, що всі конфлікти автоматично припиняться, але це сигнал про те, що загроза національній безпеці перестає бути настільки критичною, аби утримувати суспільство в режимі надзвичайного правового стану.
Наслідки дострокового припинення: небезпеки та виклики
Чернєв також підкреслив, що рішення про дострокове скасування має обдумуватись дуже ретельно. У ситуації, коли війна ще триває, такий крок може сприйматися як сигнал до ослаблення позицій України. Це може мати серйозні наслідки як у дипломатичному полі, так і всередині країни.
По-перше, зняття воєнного стану змінює формат роботи державного апарату. Зникає юридична база для дії військово-цивільних адміністрацій, що сьогодні відіграють критично важливу роль у прифронтових регіонах. По-друге, це може вплинути на фінансування Збройних сил, оскільки чимало рішень щодо матеріального забезпечення армії базуються саме на нормах воєнного стану.
По-третє, такий крок стане сигналом не лише для українських громадян, а й для міжнародних партнерів. Якщо вони сприймуть це як завершення активної фази конфлікту, допомога може бути переглянута або скорочена. У нинішній реальності це означає ризик втрати життєво важливої підтримки.
Політичний вибір між безпекою та стабільністю
Рішення про дострокове завершення дії воєнного стану — це не лише питання безпеки. Це вибір між бажанням повернутися до нормального життя і необхідністю залишатися мобілізованими перед лицем загрози. З одного боку, українці втомилися від війни, невизначеності, постійних обмежень. З іншого — кожне послаблення може бути використане проти держави.
Кожен депутат, який голосуватиме за таке рішення, нестиме відповідальність не лише перед своїми виборцями, а й перед армією, перед родинами військових, перед усіма, хто бореться за майбутнє України. І тому головним критерієм має бути не політична доцільність, а реальна картина безпеки на фронті та у тилу.
Як це вплине на суспільство
Суспільна свідомість також відіграє ключову роль. Війна змінила українців — зробила їх сильнішими, згуртованішими, але водночас утомленими. Психологічна втома від постійної тривоги, розлуки з близькими, втрат, що торкнулися майже кожної родини, створює запит на стабільність.
У разі дострокового скасування воєнного стану може виникнути відчуття хибного полегшення. Люди очікуватимуть повернення до довоєнного ритму життя, проте без реального завершення війни це буде лише ілюзія. Тому важливо, щоб будь-яке рішення влади супроводжувалося відкритим діалогом із громадянами, роз’ясненнями, що саме означає цей крок.
Воєнний стан як символ спротиву та надії
За два з лишком роки війни воєнний стан став не лише юридичною нормою, а й символом єдності та незламності. Його дія нагадує, що країна бореться — не капітулює, не ховається, а чинить опір. Тому будь-які зміни в цьому статусі мають бути обґрунтовані не лише формально, а й морально.
Громадяни мають відчувати, що скасування воєнного стану — це не результат політичних торгів, а наслідок реальних досягнень: звільнення територій, зменшення загроз, укріплення оборони. І водночас — це має бути крок уперед у стратегічному баченні миру.
Коли настане цей момент — залежить від багатьох факторів: рішучості армії, єдності політичної еліти, підтримки міжнародних партнерів та, безумовно, дій ворога. Але важливо розуміти: воєнний стан не триває вічно. Він — тимчасовий інструмент захисту. І його дострокове завершення можливе лише тоді, коли це не стане загрозою, а шансом.
