Після критики — до переговорів: Україна не здається
Україна продовжує роботу над досягненням економічної угоди зі Сполученими Штатами, попри новий виток критики з боку колишнього ймовірного президента Дональда Трампа. У вівторок міністр закордонних справ Андрій Сибіга заявив, що Київ отримав оновлений проєкт договору щодо інфраструктури та природних ресурсів і нині вивчає його з американськими партнерами.
«Процес триває. Ми працюємо з нашими американськими колегами над тим, щоб досягти тексту, який буде взаємоприйнятним», — сказав Сибіга під час зустрічі зі своїм литовським колегою в Києві.
Його заява пролунала через кілька годин після того, як Дональд Трамп публічно звинуватив президента Володимира Зеленського в спробах переглянути вже досягнуті домовленості. Це вже другий фронт критики з боку Трампа — після того, як кілька днів тому він висловив розчарування діями Володимира Путіна.
Ціна підтримки: мінерали та ризик ревізії допомоги
В основі нової угоди — доступ США до природних ресурсів України, зокрема стратегічних мінералів. За даними Української геологічної служби, на підконтрольній уряду території залишаються значні запаси літію, титану, рідкоземельних металів, графіту — ключових компонентів для електромобілів, акумуляторів і військової техніки. Частина цих родовищ розташована поблизу лінії фронту або в районах, де тривають бойові дії.
Водночас, за інформацією Bloomberg News, у Києві побоюються, що умови нової угоди можуть включати вимогу компенсувати США обсяги військової та фінансової допомоги, наданої з початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. Це викликає серйозну тривогу в політичному керівництві України, адже така позиція ставить під сумнів принцип незворотної підтримки від Вашингтона.
Крім того, існує ризик, що тісна економічна інтеграція з США на умовах доступу до ресурсів може ускладнити процес приєднання України до Європейського Союзу. Угода, яка дає Вашингтону переваги в українському надрокористуванні чи інфраструктурних контрактах, може не відповідати правилам єдиного ринку ЄС.
Псевдотривання і чергові удари: гуманітарна ціна переговорів
Паралельно з переговорами щодо економічної угоди, ситуація на фронті не демонструє жодних ознак деескалації. За словами Сибіги, часткове припинення вогню, запропоноване американськими посередниками і спрямоване на припинення ударів по енергетичній інфраструктурі, виявилося неефективним.
У вівторок внаслідок нового російського ракетного удару було пошкоджено енергооб’єкт у Херсонській області — без світла залишились понад 45 000 мешканців. За останні дні подібні атаки відбулися в Харківській та Полтавській областях, що свідчить про нездатність Москви дотримуватися навіть умов короткострокового перемир’я.
Україна балансує між Вашингтоном і Брюсселем
Новий раунд переговорів із Вашингтоном відбувається у складний момент, коли Україна намагається одночасно утримувати лінію фронту, переконувати європейських союзників у необхідності нових пакетів допомоги та шукати довгострокову економічну стратегію.
Офіційний Київ змушений балансувати між пропозиціями Сполучених Штатів і вимогами ЄС. З одного боку — реальна потреба в інвестиціях та технологіях. З іншого — ризик втратити незалежність у сфері стратегічних галузей і зашкодити євроінтеграції.
Також невідомо, наскільки стабільною є позиція США. Дональд Трамп, хоча й не займає посади президента, залишається впливовим політичним гравцем, і його критика може сформувати основу для нової адміністративної політики у разі повернення до Білого дому.
Угода з США — шанс чи пастка?
Поточний переговорний процес між Києвом і Вашингтоном є тестом на стратегічну зрілість обох сторін. Україна намагається не допустити перетворення домовленостей на угоду про "ресурсну поступку", тоді як США хочуть закріпити економічні вигоди, які б компенсували колосальні витрати на підтримку України.
У центрі уваги — не лише мільярдні інвестиції, але й питання геополітичного вибору, яке має визначити, хто стане основним архітектором післявоєнного відновлення країни: Сполучені Штати, Європейський Союз, чи — в ідеалі — обидва.
Чи зможе Київ укласти угоду, яка зміцнить економіку, не зрадивши європейського курсу? Чи зможе Вашингтон переконати, що підтримка України — це не тимчасова транзакція, а стратегічне партнерство?
Найближчі тижні покажуть, чи вдасться сторонам подолати кризу довіри та створити модель взаємин, яка не лише рятує Україну сьогодні, а й гарантує її безпеку й суверенітет у майбутньому.
