24 лютого Україна та Сполучені Штати Америки офіційно узгодили деталі нового договору про співпрацю у сфері природних ресурсів. Документ передбачає створення Інвестиційного фонду реконструкції, однак містить ряд положень, які викликають як надії, так і занепокоєння.
Основні положення угоди
Згідно з текстом договору, Україна та США домовилися про спільне управління фондом реконструкції, який отримуватиме 50% доходів від використання українських природних ресурсів, портів та інфраструктурних об'єктів, що мають відношення до ресурсної бази країни. При цьому частка США у фонді визначатиметься на основі їхніх фактичних фінансових внесків та обмежень, встановлених американським законодавством.
Окремий пункт договору передбачає, що жодна зі сторін не має права передавати чи продавати свою частку у фонді без попередньої письмової згоди іншої сторони. Це створює певні механізми контролю над фондом, але також обмежує маневреність України у використанні ресурсів.
Вплив угоди на економіку України
Фонд має на меті реінвестування отриманих доходів в економіку України. Внески, зроблені у фонд, будуть використовуватися щонайменше раз на рік для підтримки стратегічних проєктів та інфраструктурного розвитку. Однак механізм розподілу коштів ще не визначений остаточно й буде узгоджений у майбутніх переговорах.
Одним із ключових питань залишається стабільність внесків до фонду та їхній реальний вплив на економічне зростання. Попередні варіанти угоди передбачали чіткіші зобов'язання США щодо обсягів інвестицій, проте оновлений договір містить менш конкретні фінансові гарантії. Це викликає занепокоєння щодо можливості ефективного використання фонду без залежності від політичної кон'юнктури.
Зміни у порівнянні з попередніми домовленостями
У новій версії угоди відсутні положення, які передбачали подвоєння інвестицій в Україну на кожен внесений долар, а також мета повернення ВВП до рівня кінця 2021 року. Крім того, прибрано норму про те, що доходи з об'єктів, які були тимчасово непідконтрольні Україні, можуть перевищувати 50% у разі їх повернення під державне управління.
Ще одним важливим аспектом є виключення пункту, згідно з яким внески українських доходів у фонд мали продовжуватись до накопичення загальної суми у 500 мільярдів доларів. Це означає, що фінансовий тягар на Україну зменшився, але водночас США отримали більшу гнучкість у визначенні обсягу своєї допомоги.
Політичний контекст і перспективи угоди
Оновлений договір став результатом тривалих переговорів між Києвом і Вашингтоном. Перший варіант угоди, запропонований адміністрацією Трампа, містив більш жорсткі умови, включаючи 100% контроль США над фондом. Від цих положень вдалося відмовитись, однак нинішній договір не містить чітких безпекових гарантій, які Україна сподівалась отримати.
Президент України Володимир Зеленський раніше наголошував, що присутність американського бізнесу в Україні не є автоматичною гарантією безпеки. Проте відмова від підписання угоди також не була варіантом, адже залучення іноземних інвестицій є критично важливим для відновлення української економіки.
Висновки
Оновлений договір між Україною та США відкриває нові можливості для економічної співпраці, проте залишає ряд відкритих питань. Відсутність чітких фінансових гарантій і механізмів розподілу коштів може ускладнити ефективне використання фонду. Водночас виключення деяких суперечливих положень покращує позицію України в переговорах.
Подальша реалізація угоди залежатиме від її деталізації у майбутніх документах, а також від здатності України ефективно використовувати залучені інвестиції для розвитку своєї економіки та інфраструктури. Наразі Міністерство економіки України отримало доручення продовжити підготовку додаткових угод, які мають визначити точні механізми роботи фонду.
