Україна відкриває союзникам доступ до частини своїх бойових даних для навчання моделей штучного інтелекту, які можуть використовуватися у дронах та інших автоматизованих військових системах. Про це повідомив міністр оборони Михайло Федоров, наголосивши, що Київ прагне перетворити досвід, здобутий за чотири роки повномасштабної війни з Росією, на технологічну перевагу.
Цей крок відбувається на тлі швидкого розвитку військових автоматизованих систем у світі. Армії дедалі активніше інвестують у програмне забезпечення, здатне самостійно вести безпілотники до цілі без участі пілота або ж оперативно аналізувати великі масиви інформації з поля бою. У такій гонці технологій саме реальні бойові дані стають найціннішим ресурсом, адже вони дозволяють навчати моделі розпізнавати не лише техніку, а й шаблони поведінки людей та машин у реальних умовах війни.
За словами Федорова, в Україні вже створили платформу, яка дозволяє безпечно навчати моделі штучного інтелекту, не розкриваючи при цьому чутливі чи критично важливі дані. Водночас вона надає доступ до постійно оновлюваних масивів інформації, зокрема великої кількості фото- та відеоматеріалів. Такий підхід має поєднати дві цілі: допомогти партнерам розвивати нові військові технології й одночасно не наражати українську сторону на ризики витоку оперативно важливої інформації.
Міністр оборони підкреслив, що Україна сьогодні має унікальний масив бойових даних, якому фактично немає аналогів у світі. За його словами, йдеться про мільйони анотованих зображень, зібраних під час десятків тисяч бойових вильотів. Саме цей масив робить Україну не лише споживачем західних оборонних рішень, а й постачальником знань, досвіду та практичних інструментів для країн-партнерів, які також готуються до війни нового типу.
Федоров заявив, що для України така співпраця має прямий прикладний сенс. Київ розраховує прискорити розвиток моделей штучного інтелекту, які потім зможе застосовувати у власній війні проти Росії. За його словами, українська сторона готова працювати з партнерами над спільною аналітикою, тренуванням моделей і створенням нових технологічних рішень. Окремо міністр наголосив, що Україна хоче збільшити роль автономних систем у веденні війни.
Ще у січні, після призначення, Федоров окреслив намір провести ширшу реформу Міністерства оборони на основі даних і технологій. Його нинішня ініціатива вкладається саме в цю логіку: війна дедалі більше стає не лише змаганням артилерії, піхоти й логістики, а й конкуренцією алгоритмів, швидкості обробки інформації та здатності інтегрувати розвідку, програмне забезпечення й безпілотні системи в єдину бойову екосистему.
Міністр оборони України Михайло Федоров взяв участь у прес-конференції з міністром оборони Нідерландів Діланом Єсільгоз-Зегеріусом (на фото немає) на тлі нападу Росії на Україну в Києві, Україна, 28 лютого 2026 року — В'ячеслав Ратинський
Для України це також спроба максимально використати власний досвід у найбільшій війні в Європі з 1945 року. На п’ятому році повномасштабного вторгнення Київ прагне не лише зберегти інтерес і фінансову підтримку союзників, а й довести, що українська армія є джерелом практичних рішень для безпеки Заходу. Фактично війна зробила Україну унікальною лабораторією сучасних оборонних технологій, а її досвід — комерційно й стратегічно цінним.
Показово, що цього тижня Україна вже направила фахівців із протидії дронам до чотирьох країн Близького Сходу, які звернулися по допомогу у боротьбі з масованими атаками іранських безпілотників Shahed. Це свідчить про те, що українські навички дедалі частіше розглядаються не лише в контексті війни з Росією, а як частина ширшої міжнародної системи оборонного обміну.
Окремо головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський заявив, що військо має пришвидшити розвиток ефективних безпілотних платформ, оскільки війна увійшла в нову фазу. За його словами, для протидії ударним ворожим дронам у підрозділах ЗСУ створюються взводи дронів-перехоплювачів. Це ще раз підкреслює, що фронт стрімко змінюється: безпілотники вже не є допоміжним інструментом, а стають одним із ключових елементів бойових дій.
У ширшому сенсі рішення України відкрити союзникам доступ до частини бойових даних означає появу нової моделі військового партнерства. Якщо раніше Київ переважно просив зброю, боєприпаси та фінансування, то тепер дедалі активніше пропонує власний інтелектуальний і технологічний ресурс. Це змінює саму роль України в міжнародній кооперації: країна виступає не лише як отримувач допомоги, а і як повноцінний виробник сучасного бойового досвіду, який може впливати на розвиток військових технологій у країнах-союзниках.
