Українські удари по російських окупаційних силах у Запорізькій та Херсонській областях призвели до масових перебоїв з електропостачанням, залишивши сотні тисяч мешканців підконтрольних Росії територій без світла. Як повідомляє газета Дейком, призначені Москвою чиновники вказують на цілеспрямоване пошкодження високовольтної інфраструктури з боку Збройних сил України, внаслідок чого щонайменше 600 тисяч осіб у майже 500 населених пунктах Запорізької області втратили доступ до електроенергії.
За словами Євгена Балицького, російського ставленика в регіоні, удари пошкодили критичне обладнання на північному заході області. Підрозділи російських рятувальників почали впроваджувати екстрені заходи зі збереження джерел енергії, зокрема переведення медичних закладів на резервне живлення. Міністерство енергетики регіону отримало інструкцію щодо мінімізації споживання енергії в умовах надзвичайної ситуації.
Паралельно, за словами Володимира Сальдо, прокремлівського «губернатора» Херсонщини, уламки збитих дронів пошкодили дві електропідстанції, внаслідок чого без електрики залишилось понад 100 тисяч жителів у 150 населених пунктах, що перебувають під контролем Росії. Він додав, що ремонтні бригади працюють над якнайшвидшим відновленням енергопостачання.
Удар ЗСУ був нанесений невдовзі після короткотривалого раунду мирних переговорів у Туреччині, де російська сторона знову озвучила ультимативні вимоги до України, зокрема — відмову від значних територій і обмеження на розмір армії. Попри сподівання на дипломатичний прорив, зустріч тривала менше години і завершилась без проривних рішень.
Наразі Україна офіційно не прокоментувала удари по інфраструктурі на окупованих територіях. У своїх заявах обидві сторони регулярно заперечують умисні атаки на цивільну інфраструктуру, однак міжнародні організації неодноразово фіксували втрати серед мирного населення, переважна більшість з яких припадає на українських громадян.
Особливу увагу вкотре привертає ситуація навколо Запорізької АЕС — найбільшої в Європі, яка знаходиться в стані зупинки та не виробляє електроенергії. Російські адміністратори станції стверджують, що рівень радіації залишається в межах норми. Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) повідомило минулого тижня, що не спостерігає ознак підготовки Росії до запуску АЕС або її підключення до російської енергосистеми. Усі українські атомні станції, включно з Запорізькою, продовжують перебувати під постійним наглядом міжнародних експертів, які залишаються на об'єктах.
Останні удари стали своєрідною відповіддю на багатомісячні атаки Росії, що протягом зимових місяців 2022–2023 років спричинили масові перебої з електропостачанням на території підконтрольної Україні. Тоді без світла регулярно залишались великі міста, зокрема Київ, Харків та Львів. Сьогодні ж ситуація почала змінюватися, і вже окуповані райони стикаються з енергетичним дефіцитом.
У контексті затяжного конфлікту такі удари набувають як стратегічного, так і психологічного значення. З одного боку, йдеться про ускладнення логістики, порушення зв'язку та зниження боєздатності окупаційного контингенту. З іншого боку, це демонстрація здатності ЗСУ діяти в глибокому тилу ворога, попри значну концентрацію засобів ППО з боку Росії.
На тлі цих подій Москва продовжує просувати тезу про необхідність збереження окупованих територій у складі Росії як обов'язкову умову припинення війни. Такі заяви є неприйнятними для Києва, який неодноразово наголошував на неприпустимості будь-яких поступок у питанні територіальної цілісності. Україна наполягає на поверненні всіх своїх земель у міжнародно визнаних кордонах, а також на виведенні російських військ і притягненні агресора до відповідальності.
Ситуація на південному напрямку залишається складною: попри постійні обстріли, українські сили ведуть активні дії, зокрема — точкові удари по складах, штабах та комунікаціях противника. Хоча об’єктивно російські сили мають більші ресурси, ЗСУ компенсують це точністю, мобільністю та інноваційними підходами, зокрема використанням безпілотних апаратів, які вже неодноразово довели свою ефективність.
Таким чином, енергетичний фронт війни набуває дедалі більшої ваги. Боротьба за контроль над ресурсами, логістикою та інфраструктурою є невіддільною складовою сучасних бойових дій. І хоча ціна — страждання мирного населення — залишається надзвичайно високою, сторони дедалі частіше використовують енергетику як важіль впливу, що може визначити хід війни не меншою мірою, ніж артилерія чи ракети.
