Щороку в серпні італійці масово виїжджають на пляжі. Але цього літа радість зіпсували ціни. За оренду парасольки з двома лежаками просять від 20 до понад 100 євро. Для багатьох сімей це стало недосяжною розкішшю.
«Чому я маю платити 50 євро на день?» – обурюється Мікела з Санта-Марінелли. Її слова відображають загальне невдоволення: зарплати стоять на місці, а вартість життя зростає. Навіть національні газети назвали ситуацію «пляжною кризою».
Берегова лінія в Італії належить державі, але понад 7 000 пляжних клубів орендують ділянки й пропонують місця з парасольками, душами, роздягальнями та навіть басейнами. Ціни різняться, але всюди вони відчутно зросли.
У Ріміні тиждень для сім’ї коштує близько 387 доларів, а у престижному Форте-дей-Мармі ця сума зростає втричі. Для середнього класу це вже фінансове випробування.
Власники клубів відкидають критику. Вони наголошують, що забезпечують не лише парасольки, а й рятувальників, душі та інфраструктуру. Проблема, кажуть вони, не в цінах, а в низьких доходах італійців.
За даними ISTAT, купівельна спроможність зарплат упала на 9% від рівня 2021 року. Італія – одна з небагатьох країн ЄС без мінімальної зарплати. Тому дорожчий відпочинок став ще одним проявом економічної стагнації.
Опозиційні партії використали ситуацію як аргумент проти уряду. Вони заявляють, що центр-праві політики не підтримали середній клас. Уряд відповів, що туризм зріс на 7,7% і звинуватив опонентів у популізмі.
Організація Codacons підрахувала: ціни на оренду парасольок і лежаків зросли на 33% від довоєнного рівня. Це призвело до падіння відвідуваності пляжів на 15% у липні.
Президент Assobalneari Italia заявив, що «пляжні клуби стали цапом-відбувайлом». На його думку, реальна проблема – «криза сімейних доходів». Він вказує, що в Італії існують клуби для будь-якого бюджету.
ЄС вимагає відкритих тендерів на оренду пляжів ще з 2006 року. Та Італія затягує виконання закону, що викликає суперечки з Брюсселем. Опоненти клубів наполягають на більшій кількості безкоштовних пляжів.
Для багатьох італійців море – це невід’ємна частина життя. Але дедалі частіше сім’ї змушені сидіти на бетонних набережних із власними стільцями. «Ціни абсурдні, але ми все одно тут», – каже Марія з Санта-Марінелли.
Дискусія про пляжні парасольки перетворилася на символ ширшої проблеми – кризи середнього класу. В Італії питання відпочинку стало політичним та економічним водночас, а море – дзеркалом глибших суспільних суперечностей.
