Публікація про новий мирний план, сформований за участі США та Росії без участі Києва, викликала значний резонанс у дипломатичних колах. Документ містить положення, що передбачають масштабні територіальні поступки, які Україна вважає неприйнятними. Зокрема, мова йде про повну відмову від Донбасу та підтвердження контролю Росії над Кримом, що фактично легітимізує російську агресію та руйнує міжнародні норми.
За даними джерел, мирний план складається з двадцяти восьми пунктів і покликаний відновити перемовини, які упродовж останніх років перебували у глухому куті. Однак його зміст свідчить про спробу нав’язати Україні післявоєнну модель, яка серйозно обмежує її суверенітет. Особливо суперечливим є положення про скорочення армії України до рівня, що не дозволяє адекватно реагувати на загрози, які зберігатимуться й після потенційного перемир’я.
У документі пропонується заборонити присутність іноземних військ на території України після укладення угоди. Це безпосередньо спрямоване проти планів Франції та Великої Британії щодо створення місії стабілізації. Таким чином, план перекриває можливості міжнародної підтримки та позбавляє Україну механізмів стримування майбутньої агресії.
Росія наполягає і на обмеженні доступу України до далекобійних систем озброєння. Нині українські сили регулярно застосовують дрони та ракети для ударів по військових цілях у глибині Росії, тому вилучення таких можливостей суттєво зменшить оборонний потенціал. Для Кремля це створює стратегічну перевагу, оскільки знижує ризик для власної інфраструктури.
Аналітики зазначають, що запропоновані територіальні поступки виходять далеко за межі реальної ситуації на фронті. Наприклад, Донбас, який Росія вимагає отримати повністю, значною мірою лишається під контролем України. За оцінками DeepState, щоб окупувати ці землі, агресору знадобляться роки і значні ресурси. Тому вимога передати ці території без бою розглядається як дипломатичний тиск, а не реалістичний сценарій.
Ініціатива з’являється на тлі інформації про корупційний скандал у вищих ешелонах влади України, що, на думку деяких експертів, робить позицію Києва вразливішою. Цим може користуватися Москва, намагаючись продемонструвати західним партнерам нібито низьку здатність України до ефективного самоврядування. Водночас США, намагаючись зберегти вплив на процес, беруть участь у переговорах, хоча Київ не був повноцінним учасником обговорень.
Президент Володимир Зеленський виступив за відновлення перемовин, однак наголосив, що будь-яке рішення має враховувати принципи суверенітету та безпеки. Під час його зустрічей у Туреччині обговорювалася можливість посередництва Анкари, але українська сторона вже заявила, що план, підготовлений США та Росією, є неприйнятним і не може стати основою переговорів.
На тлі зростання тиску на фронті ситуація ускладнюється. Російські війська продовжують наступ на окремих ділянках, зокрема в районі Покровська, де українські підрозділи змушені стримувати атаки малими групами. Військові аналітики попереджають: нестача особового складу й боєприпасів посилює ризики проривів оборони. У таких умовах будь-яка спроба нав’язати Україні невигідне перемир’я виглядає як використання моменту слабкості.
Український політикум підкреслює, що мирний план у його нинішній формі рівнозначний втраті незалежності. Якщо армія України буде штучно обмежена, а міжнародна підтримка зменшена, Київ опиниться під прямою загрозою повторної агресії. Росія зможе використати перерву для накопичення сил і спроби нової атаки, що вже траплялося у попередні періоди деескалації.
США поки утримуються від офіційних заяв, але джерела в адміністрації визнають, що дипломатичні зусилля спрямовані на уникнення затяжної війни. Проте експерти застерігають, що мир, побудований на односторонніх поступках, не стане стійким. Якщо Україна втратить значну частину території, зменшить армію та послабить оборонний потенціал, країна буде нездатною гарантувати власну безпеку.
Серед ключових факторів, які визначатимуть подальший розвиток ситуації, — рівень міжнародної підтримки. Західні держави мають чітко окреслити, чи готові вони захищати принципи міжнародного права. Якщо поступки агресору стануть нормою, це створить небезпечний прецедент для інших регіонів світу, де авторитарні режими прагнуть переписати кордони силою.
У цьому контексті майбутнє мирних переговорів залежатиме від узгодженості позицій України та її партнерів. Київ очікує на посилення збройної допомоги, а також на гарантії, що будь-яке перемир’я не перетвориться на пастку. Політичні лідери наголошують: стійкий мир можливий лише тоді, коли Росія припинить агресію, виведе війська та відмовиться від спроб диктувати умови.
Українські експерти переконані, що нинішній план не лише не вирішує ключових проблем, а й створює нові загрози. Небажання Москви йти на компроміси свідчить, що для неї важливі не переговори, а тиск. Таким чином, пропозиції США і Росії сприймаються як інструмент, покликаний не зупинити війну, а змусити Україну прийняти невигідні умови.
Попри складну ситуацію, Київ продовжує відстоювати позицію, що суверенітет та територіальна цілісність не можуть бути предметом торгу. Україна готова до діалогу, але не до капітуляції. У цьому контексті міжнародна підтримка залишається критично важливою, оскільки без неї дипломатичний тиск з боку Росії лише зростатиме.
