Україна продовжує вибудовувати складну, але стратегічно вивірену архітектуру енергетичної безпеки, в центрі якої — диверсифікація джерел та маршрутів постачання природного газу. Запуск нових міждержавних маршрутів імпорту став черговим підтвердженням того, що енергетична ізоляція більше не є реальністю, а регіональна співпраця перетворюється на ключовий інструмент виживання та розвитку.
Ініціатива Вертикального коридору об’єднала регуляторів та операторів газотранспортних систем України, Молдови, Румунії, Болгарії та Греції. Це не просто технічний проєкт, а політичний і економічний сигнал про готовність країн регіону діяти синхронно, усвідомлюючи спільну вразливість та спільну відповідальність.
Route 2 та Route 3 стали логічним продовженням уже діючого маршруту Route 1, який з липня 2025 року забезпечив імпорт понад 60 млн кубометрів газу. Нові маршрути розширюють географію постачання та створюють альтернативи, що особливо важливо в умовах нестабільних ринків та високих ризиків.
Попри те, що перші аукціони 22 грудня 2025 року не завершилися бронюванням потужностей, це не варто сприймати як поразку. Ринок газу потребує часу для адаптації, а компаніям необхідна підготовка для ухвалення фінансово зважених рішень, особливо коли продукти затверджуються лише за кілька днів до торгів.
Важливо й те, що оператори погодили суттєві знижки на тарифи. Зниження на 25%, а подекуди й на 46%, демонструє готовність регіону зробити нові маршрути конкурентними та привабливими. Це інвестиція у майбутній попит, який з великою ймовірністю зростатиме.
Маршрут Route 2 орієнтований на імпорт LNG з терміналу Alexandrupolis у Греції. Він проходить через ключові енергетичні вузли Південно-Східної Європи, поєднуючи морську інфраструктуру зі сухопутними газопроводами. Така конфігурація дозволяє Україні отримувати скраплений газ із глобального ринку, зменшуючи залежність від обмеженої кількості напрямків.
Кожен елемент цього маршруту має стратегічне значення. DESFA, інтерконектор Греція–Болгарія, румунська та молдовська газотранспортні системи формують єдиний ланцюг, де надійність залежить від узгодженості дій усіх сторін. Саме тому спільні продукти бронювання стали важливим кроком до спрощення доступу до потужностей.
Route 3, своєю чергою, відкриває шлях для азербайджанського газу через TAP. Це означає пряме підключення України до Каспійського регіону, який традиційно вважається стабільним джерелом постачання. Такий напрямок підсилює енергетичний баланс і створює конкуренцію між різними видами газу та постачальниками.
Той факт, що на січень 2026 року потужності не були заброньовані, свідчить не про відсутність потреби, а про складність моменту. Компанії оцінюють ціни, попит, погодні умови та рівень заповненості сховищ. Рішення про імпорт газу завжди ухвалюються в контексті багатьох змінних.
Важливо й обмеження номінацій лише на вихід до України. Це підкреслює, що маршрути створювалися насамперед для підтримки українського ринку, а не для внутрішнього перерозподілу газу в інших країнах, що додає їм цільового характеру.
У ширшому контексті запуск нових газових маршрутів відбувається паралельно з трансформацією всієї енергетичної системи України. У 2025 році було введено понад 1000 МВт сонячної генерації, значні обсяги газової генерації та систем зберігання енергії. Це формує гнучку модель, де газ стає не лише паливом, а й елементом балансування.
Група Нафтогаз активно нарощує імпорт, довівши його з травня по грудень 2025 року до 4,4 млрд кубометрів, з планами досягти 5 млрд до кінця року. Зростання добового імпорту свідчить про готовність інфраструктури та наявність попиту.
Окремої уваги заслуговує угода з польською компанією ORLEN щодо постачання американського LNG у 2026 році. Це ще один крок до глобальної інтеграції українського газового ринку та підтвердження довіри міжнародних партнерів.
Усі ці процеси разом формують нову реальність, у якій Україна перестає бути пасивним споживачем енергоресурсів. Запуск Route 2 і Route 3 — це не разова подія, а частина довгострокової стратегії, спрямованої на стійкість, передбачуваність і свободу вибору.
Саме в таких, на перший погляд технічних рішеннях, закладається фундамент енергетичної незалежності. І навіть якщо перші кроки виглядають обережними, їх значення проявиться з часом, коли нові маршрути стануть звичним інструментом стабільності для всієї країни.
