За останні вихідні адміністрація Трампа знову потрапила у центр політичних та юридичних суперечок після того, як ігнорувала прямий наказ федерального судді не депортувати групу венесуельців, яку вважали членами злочинної бригади. Суддя Джеймс Е. Боасберг із Федерального окружного суду Вашингтона на слуханні чітко наказав призупинити депортацію більше 200 осіб, використовуючи усталені процедури та аргументи, які не залишали сумнівів щодо необхідності негайного виконання наказу. Проте, адміністрація Трампа продовжила виконувати власні накази, дозволяючи літакам, які мали повертатися до США, продовжувати свій рейс.
Правоохоронці Міністерства юстиції пізніше намагалися виправдати свої дії, посилаючись на суперечливість деяких судових постанов, однак багато юридичних експертів вважають ці аргументи абсурдними і навіть грайливими. «Якщо хтось депортується або утримується на підставі заяв адміністрації про те, що вона може діяти без судового контролю, – зазначає професор права Джамал Грін, – президент фактично оголошує диктаторську владу», – каже він, підкреслюючи, що така поведінка руйнує базові принципи конституційного ладу.
Внаслідок цих подій президент Трамп пішов далі і закликав до імпічменту судді Боасберга, називаючи його «радикальним лівим психопатом», що викликало негайну реакцію з боку правозахисників та юридичних кіл. Водночас, головний суддя Джон Г. Робертс випустив незвичну заяву, в якій наголосив, що імпічмент не є прийнятною відповіддю на судове рішення, оскільки для розгляду таких питань передбачено нормальний апеляційний процес. «Протягом більше двох століть встановлено, що імпічмент не є засобом вирішення суперечок щодо судових рішень», – заявив Робертс, тим самим підкресливши необхідність поважати юридичну систему.
Законодавці та експерти розглядають нинішню ситуацію як серйозне відхилення від норм конституційного ладу. За словами професора права Азіза Хука з Університету Чикаго, сучасна адміністрація Трампа свідомо штовхає межі виконавчої влади до такої міри, що традиційний принцип поділу влади втрачає свою силу. «Виконавча влада, яка діє без внутрішніх правових обмежень, є сама по собі кризою конституційного порядку», – відзначив він.
З іншого боку, колишній федеральний прокурор Ендрю МакКарті у своєму коментарі для National Review зауважив, що за відсутності справжньої надзвичайної ситуації, звичайна практика в Міністерстві юстиції полягає у виконанні судових постанов, навіть якщо вони вважаються неправомірними, до тих пір, поки вищий суд не скасує їх. «Неправильне ігнорування судових наказів – це не просто юридична помилка, а свідоме створення передумов для подальшої політичної безкарності», – зазначив МакКарті, підкреслюючи, що така поведінка може мати далекосяжні наслідки для конституційного ладу.
Правозахисники стверджують, що цей випадок є лише одним із численних прикладів систематичного нехтування принципами належного судочинства в адміністрації Трампа. Юридичні експерти також вказують на те, що адміністрація прагне використовувати судові рішення як інструмент для послаблення контролю з боку інших гілок влади, що створює серйозну загрозу для балансу сил у державі. «Проблема не лише в окремих інцидентах, – каже професор Стенфорда Памела Карлан, – а в хронічному невідповідному ставленні до судових постанов, яке підриває саму основу конституційного ладу», – підкреслює вона.
У відповідь на критичні зауваження, прес-секретар Білих домів, Каролін Левітт, заявила в соціальних мережах, що адміністрація не відмовилась від виконання судового наказу, а лише інтерпретує його по-іншому. «Ми не ‘відмовилися від виконання’ судового рішення, – написала вона, – а вважаємо, що письмова частина наказу і наші дії не суперечать одне одному». Проте такі пояснення не змінили загального настрою, адже для багатьох правозахисників і юридичних експертів це свідчить про свідоме порушення принципів розділення влади.
Цей інцидент загострює питання про те, якою мірою президент може відмовлятися від виконання судових постанов, вважаючи їх невідповідними. Як зазначає професор Грін, «адміністрація, яка діє, керуючись лише політичною силою, створює умови для кризи, що неминуче змусить систему конституційного правосуддя докладати ще більших зусиль для збереження балансу влади». За словами деяких правозахисників, поточна ситуація може трансформуватися у суттєву кризу, якщо подібні випадки будуть повторюватися, що поставить під сумнів здатність конституційної системи ефективно регулювати дії виконавчої влади.
Таким чином, відмова Білих домів від виконання судового наказу у справі депортації венесуельців є символом все більшої суперечності між виконавчою владою та судовою системою, що може привести до радикальних змін у конституційному порядку. Якщо адміністрація продовжить діятим без належного правового контролю, наслідки можуть бути ще більш руйнівними для системи розподілу влади, що поставить під загрозу саму основу конституційного ладу, який існує в США понад два століття.
