Після понад року ізраїльських бомбардувань у Газі у Талала та Самар аль-Наджарів залишилося небагато причин для радості. Їхній будинок було зруйновано, їхню сім’ю з семи осіб витіснено зі свого дому, а їжу доводилося добувати буквально з нічого.
Але найголовніше – вони були разом. Вижили. Це здавалося справжнім дивом на тлі війни між Ізраїлем та ХАМАС, яка забрала десятки тисяч життів і ще більше приховала під уламками будівель.
Та лише за кілька годин до настання перемир’я, яке мало тимчасово призупинити цей жах, їхню родину спіткала трагедія.
Їхній 20-річний син, Амр аль-Наджар, вирушив до рідного села в південній частині Гази. Він хотів першим повернутися додому після місяців вигнання. Але замість того, щоб стати свідком припинення вогню, він став однією з останніх жертв війни.
Передчуття трагедії
"Ми чекали цього моменту так довго. Хотіли святкувати перемир’я. Але наша радість перетворилася на горе," – говорить Талал аль-Наджар, батько Амра, згадуючи сина після його похорону.
О 8:30 ранку 19 січня Амр і двоє його кузенів перетнули межу свого села, вважаючи, що перемир’я вже почалося. Однак вони помилялися. Насправді перемир’я було відтерміноване на кілька годин. І в цей часовий розрив вони потрапили під обстріл, який став для них фатальним.
Ізраїльські військові заперечують, що завдавали удару в цьому районі.
Останні хвилини перед загибеллю
Рідні Амра пригадують, як він зранку поспішив до села. Його мама, Самар аль-Наджар, не могла позбутися тривожного передчуття.
"Він залишив свою сумку. Сказав мені: «Мамо, у мене відчуття, що я не повернуся»," – розповідає вона, ледь стримуючи сльози.
Попри усвідомлення ризику, сім’ї в Газі мають вагомі причини повертатися додому якомога швидше після оголошення перемир’я. Тисячі людей прагнуть врятувати вціліле майно – запаси їжі, дерев’яні балки, металеві конструкції, які можна використати для тимчасового притулку.
Омана спокою
Амр їхав на мотоциклі разом із братом Ахмадом та двома кузенами. Один із родичів зняв відео, як вони сміються.
"Ви будете першими, хто повернеться додому!" – вигукує оператор.
"А я стану мучеником," – жартує Амр.
Через кілька годин цей жарт виявився страшною реальністю.
Близько 8:30 ранку брати стояли на околиці Кузаа, очікуючи, коли можна буде безпечно зайти у село. Вони спостерігали, як перестрілки вщухають, і вирішили, що безпечно рухатися далі.
Ахмад відійшов убік, коли помітив газовий балон – хотів забрати його для родини, яка потребувала пального.
"Раптом я почув свист ракети. Вибух. Я кинувся за купу уламків," – згадує він.
Коли Ахмад підняв голову, перед його очима здіймалася хмара диму. Там, де кілька секунд тому стояли його брат і кузени, тепер нічого не було.
Запізніла правда
Батько загиблих у цей час сидів у таборі біженців, разом із дружиною готуючись до повернення. Коли по телевізору оголосили, що перемир’я було відкладене, він кинувся телефонувати синам.
Але зв’язку з ними не було. Вони вже перетнули межу села – і навіть не підозрювали, що насправді перемир’я ще не настало.
Коли рідні почали шукати загиблих, вони знімали все на телефон. На одному з відео видно чоловіка у червоній футболці, коричневій куртці та джинсах, який лежить на землі.
"Господи, змилуйся над тобою, Амр," – чутно, як тремтячий голос його родича вимовляє ці слова, знімаючи кадри загиблого юнака.
Життя після смерті
Родина аль-Наджарів не єдина, що втратила близьких у години перед перемир’ям. За даними місцевих рятувальних служб, щонайменше 10 палестинців загинули між офіційним оголошенням перемир’я та його фактичним початком. Жителі Кузаа стверджують, що лише у їхньому селі за цей час загинули 14 осіб.
За словами батька загиблого, жоден із трьох братів і кузенів, яким було від 16 до 20 років, не мав стосунку до бойових угруповань.
Тепер батьки Амра намагаються знайти хоч якусь розраду у своїй втраті. Але для Талала аль-Наджара це залишається неможливим.
"Я хотів побачити, як мій син будує своє життя. Як здійснює свої мрії," – говорить він.
"Але тепер його немає. І наші мрії померли разом із ним."
