Місія останнього шансу: як США намагаються натиснути на Кремль перед санкційним ультиматумом
За два дні до визначеного президентом США Дональдом Трампом терміну для досягнення миру в Україні, американський спецпосланець Стів Віткофф прибув до Москви з терміновою місією. Візит відбувається на тлі зростаючої напруги, активних бойових дій і дедлайну, який може призвести до нової хвилі потужних санкцій проти Росії. Цей крок став кульмінацією тиску адміністрації Трампа на Кремль після тривалих місяців дипломатичного застою.
Американський посланець, мільярдер зі сфери нерухомості без дипломатичного досвіду, прибув до Москви 6 серпня. Його зустрів Кіріл Дмитрієв, представник Кремля з інвестиційних питань і керівник фонду РФПІ. Державні ЗМІ показали, як обидва прогулялися біля Кремля, що символічно наголошує на вагомості візиту. За словами джерел у Вашингтоні, Віткофф мав провести зустрічі з російським керівництвом, включно з можливою розмовою з Володимиром Путіним.
Цей візит — спроба знайти “обличчєзберігаюче” рішення для обох сторін, вважають західні експерти. Австрійський аналітик Герхард Манготт зазначає, що компроміс виглядає малоймовірним, оскільки Росія не відмовиться від умов, які просуває протягом останніх років. Зокрема, Кремль наполягає на визнанні анексованих територій, нейтральному статусі України та відмові від членства в НАТО.
Дональд Трамп зі свого боку вже заявив, що в разі відсутності прогресу накладе нові санкції — зокрема вторинні, які вдарять по країнах, що купують російські енергоносії. У зоні ризику — Індія, яка значно наростила імпорт нафти з РФ. Трамп звинувачує Нью-Делі у спонсоруванні російської воєнної машини й погрожує 100% митами на індійські товари.
Незважаючи на відсутність прориву в переговорах, адміністрація Трампа намагається подати себе як сторону, що прагне миру. За словами самого президента, він “хоче припинити вбивства” і закликає Росію до припинення обстрілів мирної інфраструктури, енергетичних об’єктів та міст. Володимир Зеленський у своїх зверненнях підкреслює: Україна підтримує ідеї припинення вогню, однак Росія “цинічно порушує” всі домовленості, продовжуючи ракетні атаки на Київ та інші міста.
Загострює ситуацію й той факт, що Віткофф — не кар’єрний дипломат. На попередніх зустрічах з Путіним він з’являвся без супроводу, що викликало критику як в США, так і в Європі. Деякі коментатори закидають йому те, що він “підспівує Кремлю” — після його заяв в інтерв’ю Такеру Карлсону про те, що “Росія не хоче поглинати Україну” й що “її не цікавить похід на Європу”.
Проте українські посадовці й партнери по НАТО стверджують протилежне. Вони неодноразово наголошують, що загроза від РФ не обмежується Україною — це виклик для всієї європейської безпеки. Ця думка підтримується і через ініціативу PURL — новий механізм НАТО, через який США постачають зброю до України, оплачуючи це за рахунок європейських союзників.
Завдяки цій схемі вже оголошено понад мільярд доларів на озброєння. Серед перших учасників — Нідерланди, Швеція, Норвегія, Данія. Постачання включає системи Patriot, ракети та протитанкові засоби. Це — пряма відповідь на агресію Кремля, водночас це також тиск на Москву з боку НАТО.
Віткофф, як і раніше, перебуває між двома вогнями: з одного боку — потреба демонструвати твердість, з іншого — бажання уникнути повного розриву. Для Путіна, за словами джерел, важливо не “роздратувати Трампа”, але йти на поступки — поки не варіант. Його головна мета — не покращення відносин із Заходом, а військове домінування на полі бою.
Результати візиту Віткоффа наразі залишаються невідомими. Проте вже зрозуміло: дедлайн 8 серпня стане переломною точкою. Якщо Кремль відкине пропозиції Трампа — санкції можуть посилитись, торгівля з Росією ускладниться, а конфлікт набуде нової форми. Якщо ж буде досягнуто хоча б тимчасове припинення вогню — це відкриє шлях до нового раунду дипломатії.
У будь-якому випадку, роль спецпосланця Віткоффа вже стала символом нової американської дипломатії — імпровізованої, ризикованої, але рішучої. Чи зможе він принести мир — покаже найближчі дні. Але те, що цей візит є одним із ключових моментів у новітній історії війни — вже факт.
