У «гарячу ніч», коли російські атаки дронами намагаються перевантажити систему протиповітряної оборони Києва, українці надають бою не лише сучасні ракетні комплекси, а й власні пошукові вогні, каву та зенітні кулемети середини минулого століття.
У невеличкому містечку Переяслав, за п’ятдесят кілометрів на південний схід від столиці, невеликий загін цивільних волонтерів уже понад рік проводить безсонні чергування, готовий збити кожен ворожий БПЛА за найменшої загрози.
Удень ці люди — університетські викладачі, будівельники, торговці — за вечірньої темряви перетворюються на операторів зенітних кулеметів. О 23:35 телефон одного з них раптово дзвонить: на екрані планшета починають миготіти червоні трикутники, що позначають колони ворожих безпілотників на шляху до Києва.
Софія (ліворуч), колишня журналістка, зараз працює на повний робочий день у Переяславському підрозділі ППО, який був сформований влітку 2023 року. Констан Мейєт
Хлопці миттю збирають свої радянські кулемети Максима та чеські Uk vz. 59 на треноги, доливають кави в термоси та вирушають на позиції.
Кулемет Максима, випущений ще у Другу світову війну, досі ефективно справляється з малопомітними цілями. «Коли свого часу він збивав легкі літаки, як дрон відрізняється?» — посміхається командир загону Олег Ворошиловський, демонструючи залишки старих «мертвих» дронів біля стіни ангару.
Нещодавно волонтери отримали більш потужний американський «Браунінг» на автомобільному лафеті, проте навчання з новою зброєю триває — а поки що доводиться діяти старою технікою.
За роки війни Росія навчилася маскувати справжні дрони численними макетами та літальними апаратами, які летять на висоті понад дві тисячі метрів, уникаючи обстрілу з кулеметів. Але раннє виявлення загроз та скоординована робота волонтерів із професійними підрозділами ППО дозволяє своєчасно попередити «Патріоти», «Бук» та «Стрілу». «Ми не просто стріляємо, ми також слідкуємо за маршрутом, передаємо курс іншим підрозділам і працюємо в єдиному інформаційному полі», — розповідає Ярослав, айтішник за фахом і волонтер за покликом серця.
Кулемет Максим часів Другої світової війни (ліворуч) лежить на столі біля бюста Леніна, повернутого в кут на базі добровольців української протиповітряної оборони в Переяславському районі Київської області. Маурісіо Ліма
Ключовим ресурсом для нічних чергувань стала кава: безсонні зміни тривають до 12 годин поспіль, тому термос із міцним напоєм — не менш важливий інструмент, ніж тренога з кулеметом. «Якщо не п’єш каву, то засинаєш на вигляд кулемета. А коли пролунає перший «tak-tak», думка про чашку еспресо стає найціннішою», — жартує Михайло, представник профспілки, який залишив лекції в університеті, аби долучитися до захисту неба над рідним містом.
За останній місяць волонтери пережили кілька масштабних «дронячих атак»: свіжі дані свідчать про пуски понад 400 літальних апаратів та десятків крилатих ракет за одну ніч. І саме завдяки злагодженій роботі «малих» загонів ППО ворог не отримав абсолютної переваги на напрямі Києва. «Ми зупиняємо перші хвилі, щоб сильніші комплекси могли обрати цілі — саме це рятує життя мешканцям столиці», — пояснює Софія, колишня журналістка, яка тепер повністю віддає себе волонтерській справі.
Боєць добровольчого загону ППО «Переяслав» налаштовує гармату під час нещодавньої атаки російського безпілотника на Київську область. Констан Мейєт
Незважаючи на обмежені ресурси, ці люди вже вкотре довели, що у війні важливі не тільки технології, а й патріотизм, швидкість реакції та готовність діяти власними силами. Вони створюють першу «захисну лінію» з майже музейної зброї, але саме їхня рішучість та віра в перемогу роблять оборону Києва дієвою. І хоча попереду — нові виклики та еволюція російських тактик, волонтерські загони готуються модернізуватися: найближчими місяцями планується навчити усіх членів використовувати новий «Браунінг», встановити радіолокаційні датчики низької ціни та покращити постачання боєприпасів.
Отже, доля повітряного простору над Києвом залежить не лише від потужності ракет, а й від зусиль простих громадян, готових підставити плече в обороні. Завдяки їм наступні «гарячі ночі» не стануть фатальними для столиці, а досвід Переяслава може лягти в основу нових волонтерських центрів по всій країні. Кава, ровесники історії та віковічні кулемети — усе це частина того, як Україна спільно тримає небо над Києвом.
