Упродовж весни 2025 року зовнішня політика США зазнала значних змін, які Кремль охоче сприйняв як свої стратегічні здобутки. Починаючи із запропонованого президентом Трампом плану «мирного врегулювання» для України, що містить визнання Криму російським, до послідовного знищення інституцій «м’якої сили» — кожен крок адміністрації виглядає так, ніби він відпрацьований під інтереси Москви.
У підсумку замість посилення трансатлантичної співпраці та протидії агресії ми маємо ріст невизначеності, погіршення позиції США на європейському театрі та загрозу ослаблення демократичних реформ у пострадянському просторі.
Адміністрація Трампа майже одночасно оголосила про згортання фінансування Voice of America, Radio Free Europe/Radio Liberty та Національного фонду демократії (NED) — тих самих структур, які десятиліттями протистояли російській пропаганді та підтримували незалежну журналістику.
У відповідь на позови низки організацій федеральний суд призупинив рішення про ліквідацію VOA, однак загалом боротьба за «м’яку силу» продовжується. У Москві це сприйняли як безпрецедентну ослаблену реакцію Вашингтона — адже навіть під час Холодної війни подібні інституції діяли активно і безперешкодно.
Паралельно в США були скасовані програми кіберштурму проти російських державних ресурсів та розпочато перепрофілювання бюро з протидії дезінформації, яке тривалий час відстежувало проросійські мережі соціальних махінацій.
Ці рішення офіційно обґрунтовуються «оптимізацією бюджетних видатків» і боротьбою з «надмірною бюрократією» в Департаменті урядової ефективності (DOGE), очолюваному Ілоном Маском. Проте експерти бачать у цьому підрив обороноздатності США в інформаційному полі та послаблення захисту громадян від зовнішніх маніпуляцій.
Найбільш суперечливим стало рішення продовжувати переговори про зняття санкцій із газогону Nord Stream 2, давши зрозуміти, що Москва може розраховувати на економічне послаблення тиску. Хоча Трамп раніше публічно критикував цей проєкт, тепер у пресі з’явилися повідомлення, що його команда розглядає можливість повного визнання газопроводу «стратегічним активом» для європейської енергетичної безпеки. Така позиція суперечить інтересам української економічної стабільності та посилює залежність ЄС від російського газу.
У Вашингтоні вже лунають тривожні голоси: члени Конгресу з обох партій закликають зупинити скорочення програм, що протидіють російському впливу, та не допустити легітимізації анексії Криму. Голова комітету із закордонних справ Сенату заявив, що «визнання за Путіним контролю над українською землею поставило б під удар основи міжнародного права». Поки що законодавці намагаються знайти механізми стримування, але без підтримки Білого дому їхні зусилля мало ефективні.
З боку Європейського Союзу реакція теж була різкою. Лідери Фінляндії та Естонії, для яких питання безпеки від російської агресії стоїть особливо гостро, висловили стурбованість, що США можуть відмовитися від ролі гаранта безпеки у Східній Європі. Дипломати НАТО відзначають, що підрив американської «м’якої сили» здатен у довготерміновій перспективі підірвати довіру союзників, які вважають США оплотом трансатлантичної солідарності.
Українська влада на офіційному рівні неодноразово наголошувала, що без конституційної заборони будь-яких уступок щодо Криму та без чітких гарантій безпеки неможливо говорити про мир. Президент Зеленський у телефонній розмові з членами Конгресу США назвав такі пропозиції «неприйнятними» і закликав американських законодавців «не дозволити переформатувати глобальну архітектуру безпеки на користь агресора».
На тлі цих політичних баталій Росія офіційно вітала рішення Трампа. У Кремлі відзначили, що «позиція Вашингтона демонструє готовність до прагматизму» й «новий підхід може сприяти стабілізації регіону».
В останні дні російські медіа оприлюднили цитати американських експертів, які називають політику Трампа «найсильнішою геополітичною революцією» у сучасній американській історії, хоча більшість із цих коментарів у США звучать як попередження про небезпечні наслідки.
Підсумовуючи, можна сказати, що комбінація пропозицій щодо визнання анексованих територій, ослаблення стратегічних інституцій та наростаючий внутрішній розкол у США створили вікно можливостей для Кремля.
Якщо цей тренд не буде змінено, послаблені інструменти протидії російській агресії та зруйновані довгострокові альянси лише закріплять перевагу Москви в гібридній війні та інформаційному протистоянні, що може призвести до нових етапів експансії авторитарних режимів у світі.
