У травні 2025 року адміністрація Трампа пригрозила 50 % тарифами на європейський імпорт, порушивши звичні підходи до переговорів. Євросоюз готує зустрічну відповідь і шукає баланс між силою протекціонізму та відкритістю ринку.
Європейський Союз роками дотримувався своїх правил добросовісної торгівлі, сподіваючись на взаємовигідні домовленості з Вашингтоном. Проте з приходом Дональда Трампа до другого президентського терміну все змінилося: він почав сприймати переговори не як майданчик для компромісів, а як можливість чинити тиск на економічного конкурента. Раптовий пост у Truth Social із пропозицією запровадити 50 % мито з 1 червня шокував Брюссель і поставив під сумнів традиційну довіру між двома сторонами Атлантики.
Упродовж останніх місяців американська сторона то підвищувала тарифи на сталь і алюміній, то анонсувала загальне мито на імпорт з усього світу, обіцяючи знизити його лише за умови досягнення вигідної для США угоди. Європейські комісари запропонували «win–win» рішення: поступове скасування мит на промислові товари, збільшення закупівель американського СПГ та зниження нетарифних бар’єрів. Але в Овальному кабінеті жодних зустрічних пропозицій не шукали — лише очікували безумовних поступок.
Президент Трамп у Білому домі в п'ятницю. Хайюнь Цзян
Прагнення адміністрації США змінити європейську систему ПДВ чи правила безпеки харчових продуктів відразу визнали неприпустимим. ЄС категорично відмовився відмовлятися від своєї системи оподаткування на споживання і наполягав, що стандарти безпеки харчових продуктів відповідають науковим рекомендаціям та захищають здоров’я громадян. Запити щодо зниження регуляцій у цифровій сфері та модерації контенту в соціальних мережах також не мали жодного політичного резонансу на першому континенті.
На захист своїх економічних інтересів Брюссель уже підготував дві хвилі зустрічних заходів: першу — мита на американські товари на суму 25 млрд євро (борошно, сільськогосподарська техніка, одяг), другу — 95 млрд євро (бурбон, соя, залізниця та інші галузі). Якщо переговори не дадуть результату, ЄС автоматично активує ці механізми, щоб зрівноважити шкоду, завдану трансатлантичній торгівлі.
У короткостроковій перспективі серйозним викликом залишається вчасна імплементація зустрічних тарифів і адаптація митних процедур у 27 країнах-членах ЄС. Для митниць це додаткове навантаження: потрібно переглянути класифікацію товарів, навчити персонал новим алгоритмам розрахунку мита і запровадити програмні оновлення. Водночас бізнес гостро потребує прогнозованості: автоконцерни з Німеччини, фармацевтичні компанії з Швейцарії, агропідприємства з Франції та Іспанії вже формують запаси для роботи в умовах підвищених витрат на зміну логістичного ланцюга.
Середньострокові наслідки тарифної війни можуть торкнутися інвестиційного клімату: великі корпорації ухиляються від ризикованих проектів у Європі та відкладають плани розширення виробничих потужностей. Це зменшить притік прямих іноземних інвестицій і може призвести до тимчасового зростання безробіття в експортно-орієнтованих секторах. Для малих і середніх підприємств, які мають обмежені фінансові можливості, вартість імпортних комплектуючих може зрости на 10–15 %, що підвищить кінцеву ціну продукції для споживачів.
Минулого місяця у Верні, Бельгія, обробляли яловичину сухого дозрівання. Представники адміністрації Трампа заявили, що хочуть, щоб Європа змінила стандарти санітарії харчових продуктів. Джим Хейлебрук
У довгостроковій перспективі ЄС розглядає можливості диверсифікації торговельних партнерів і підвищення ролі внутрішнього ринку. Акцент на цифровій економіці, «зелених» технологіях та власній енергетиці дозволить зменшити залежність від зовнішніх постачальників. Водночас стратегічний діалог із Азією й Африкою може відкрити нові ринки для європейських продуктів і послуг. Євроінвестори вже збільшують фінансування стартапів у сферах безпілотного транспорту, відновлюваної енергетики та агротехнологій.
Для урядів найближчими місяцями ключовим завданням стане знаходження балансу між захистом національних економік і збереженням трансатлантичної єдності. Президент Європейської комісії вказав, що «торгівля з США має базуватися на взаємній повазі», а міністри закордонних справ Франції та Німеччини наголосили: «ЄС залишається стратегічним партнером для Америки, навіть коли доводиться захищати власні інтереси».
Поки в США тривають внутрішні передвиборчі тури, у Європі роблять ставку на єдність позицій міст і столиць, шукаючи консолідовану відповідь на дії Вашингтона. Якщо Брюссель зуміє зберегти єдину тарифну політику та зчепити всі 27 на загальний фронт, тарифна криза може перетворитися на каталізатор політичної інтеграції й посилення ролі ЄС у світовій торгівлі.
Втім, навіть у разі розрядки конфлікту шлях до відновлення довіри між Європою та США буде довгим. Торговельні суперечки минулого століття розв’язували після десятиліть переговорів і судових розглядів у СОТ. Цього разу, зважаючи на швидкість поточних трансформацій, багато чого залежатиме від політичної волі лідерів обох континентів — і від того, чи вистачить їм сили поступитися один одному, зберігши при цьому відданість загальним цінностям відкритого ринку та вільної конкуренції.
