Європейський шлях України знову опинився в заручниках політичного рішення Будапешта. У вівторок, 1 вересня, під час першого після літньої перерви засідання робочої групи Ради Європейського Союзу з питань розширення (COELA) Угорщина вкотре не погодилася затвердити результати скринінгу для України за двома важливими переговорними кластерами.
Йдеться про кластери №2 та №3, відкриття яких є одним із необхідних етапів подальшого просування Києва у процесі вступу до ЄС. Попри те, що технічна робота над цими напрямками вже проведена, остаточне рішення на рівні держав-членів залишається заблокованим.
За інформацією співрозмовників «Європейської правди» у Брюсселі, ситуація після літньої паузи фактично не змінилася.
«Все залишилось без змін», – повідомив один із них.
Будапешт знову висунув ту саму умову
Позиція Угорщини виявилася практично ідентичною тій, яку Будапешт займав ще до літніх канікул європейських інституцій. Угорська сторона погодилася підтримати лише затвердження результатів скринінгу кластера №3 для Молдови.
Для України аналогічного рішення Угорщина не дала.
На перший погляд може здатися, що йдеться про суто процедурне питання. Насправді ж за формальними рішеннями Ради ЄС стоїть значно ширша політична проблема. Відкриття переговорних кластерів означає перехід до наступної стадії оцінювання готовності країни до членства. Кожен такий крок демонструє, що переговорний процес рухається вперед, а держава-кандидат поступово наближається до виконання умов Євросоюзу.
Саме тому блокування навіть технічного етапу має для Києва не лише бюрократичне, а й політичне значення.
Особливо показовим є те, що Будапешт намагається розділити процеси України та Молдови. Угорщина фактично готова підтримувати просування Кишинева за окремими напрямками, але не погоджується синхронно рухати вперед Україну.
Втім, більшість держав ЄС не підтримує такий підхід.
ЄС не хоче розділяти Україну та Молдову
Для Брюсселя виникає складна ситуація. З одного боку, є бажання не допустити тривалого блокування переговорного процесу. З іншого – компроміс із Будапештом, який передбачав би окреме просування Молдови та України, може створити небезпечний прецедент.
Головуюча в Раді ЄС Ірландія та низка інших держав виступають проти такого сценарію. Причина зрозуміла: якщо одна країна зможе систематично зупиняти технічне просування кандидата, використовуючи процедуру як інструмент політичного впливу, це може суттєво ускладнити майбутнє розширення Євросоюзу.
Україна в цьому контексті опинилася у вкрай чутливій точці. З одного боку, Київ демонструє готовність виконувати вимоги ЄС та проходити необхідні процедури. З іншого – частина процесу залежить не лише від реформ української держави, а й від політичної волі кожної країни-члена.
Саме ця особливість процедури розширення ЄС робить угорське блокування настільки болючим.
Події липня показали, що проблема нікуди не зникла
Нинішня ситуація стала продовженням конфлікту, який загострився ще влітку.
22 липня 2026 року була здійснена попередня спроба затвердити результати скринінгу. Однак тоді рішення також не вдалося провести через позицію Будапешта.
Угорщина погоджувалася дати «зелене світло» лише просуванню за кластером №3 і лише для Молдови. Таким чином, Україна фактично залишилася за межами запропонованого Будапештом компромісу.
Після літньої перерви сторони повернулися до роботи, однак очікуваного прориву не сталося.
Це особливо важливо з огляду на попередні сигнали з Києва. 14 липня у Брюсселі для України вдалося відкрити шостий переговорний кластер – «Зовнішні відносини». Тодішній віцепрем'єр з питань європейської інтеграції Тарас Качка наголошував, що відкриття інших чотирьох кластерів не повинно бути відкладене на період після літа.
Тепер стало зрозуміло, що літня пауза не принесла вирішення проблеми.
Чому кластери настільки важливі для України
Переговори про вступ до ЄС складаються не з одного великого рішення. Це складний багаторівневий процес, у якому законодавство та державні інституції кандидата поступово перевіряються на відповідність правилам Європейського Союзу.
Переговорні кластери об'єднують пов'язані між собою сфери європейського законодавства.
Кластер №2 стосується внутрішнього ринку. Це один із фундаментальних напрямків для майбутнього членства, адже внутрішній ринок ЄС передбачає спільні правила у величезній кількості економічних сфер.
Кластер №3 охоплює конкурентоспроможність та інклюзивне зростання. Його питання стосуються економічного розвитку, цифрової трансформації, науки, освіти, соціальної політики та інших напрямків.
Тому затримка з відкриттям цих кластерів означає не просто ще одну відкладену зустріч чиновників. Вона потенційно уповільнює рух України за цілою низкою напрямків.
Водночас важливо розуміти: саме по собі блокування не означає припинення євроінтеграції України. Київ продовжує виконувати домашню роботу, а переговорний процес не зупиняється повністю.
Але виникає інша проблема – час.
Український фактор стає частиною внутрішньої політики ЄС
Угорська позиція щодо України давно вийшла за межі суто технічних переговорів про членство. Відносини Будапешта та Києва залишаються одним із найбільш суперечливих питань усередині Євросоюзу.
Для України це створює додатковий виклик. Навіть значний прогрес у виконанні європейських вимог не гарантує автоматичного відкриття всіх наступних етапів.
Європейський Союз ухвалює рішення на основі складного балансу між спільними інституціями та національними інтересами держав-членів. І якщо одна зі столиць використовує право блокування, процес може опинитися у стані затяжного очікування.
Саме тому ситуація навколо кластерів №2 і №3 має символічне значення. Вона демонструє, наскільки складним буде кожен наступний етап українського руху до ЄС.
Наступного дня питання України навіть не винесли на порядок денний
Наступне засідання COELA заплановане на середу, 2 вересня. Однак у порядку денному цієї зустрічі питання України та Молдови наразі немає.
Це означає, що швидкого рішення після засідання 1 вересня очікувати складно.
Для Києва така ситуація є особливо неприємною, оскільки Україна зацікавлена у збереженні темпу переговорів. Після початку повномасштабної війни європейська інтеграція стала для країни не просто зовнішньополітичним напрямком, а одним із ключових стратегічних орієнтирів.
Членство в ЄС означає для України не лише доступ до єдиного ринку. Це також питання політичної стабільності, економічної інтеграції, інвестицій, відновлення країни та довгострокового визначення її місця у Європі.
Тому кожна затримка сприймається значно гостріше, ніж звичайна бюрократична пауза.
Угорщина вже блокувала більшу частину кластерів
Нинішній конфлікт також не виник на порожньому місці.
Раніше Угорщина блокувала на технічному рівні відкриття для України кластерів №2–6. Водночас згодом Будапешт досить швидко погодився зняти заперечення щодо кластера №6.
14 липня цей кластер – «Зовнішні відносини» – був відкритий для України.
Однак тепер стало очевидно, що це не означало автоматичного зняття угорських заперечень щодо інших напрямків.
Фактично Україна продовжує проходити через ситуацію, коли один напрямок переговорів вдається розблокувати, але інші залишаються предметом політичного торгу.
Що це означає для подальшого руху України
Найважливішим зараз є те, чи зможуть країни ЄС виробити механізм, який дозволить не допустити постійного блокування переговорного процесу.
Для України принципово важливо, щоб технічний прогрес і виконання необхідних критеріїв не перетворювалися на заручників двосторонніх суперечок.
Водночас ЄС також має власний інтерес у тому, щоб процес розширення залишався передбачуваним. Україна є найбільшою країною-кандидатом, а її потенційне членство матиме масштабні наслідки для економіки, безпеки та політичної архітектури всього Союзу.
Тому питання відкриття кластерів №2 і №3 значно ширше за одну процедуру.
Воно показує, що після політичного рішення про початок переговорів Україну чекає довга і складна дорога, на якій доведеться долати не лише технічні вимоги Брюсселя, а й політичні заперечення окремих столиць.
Поки що Будапешт продовжує стояти на своєму. І це означає, що після завершення літньої паузи головна проблема українського переговорного треку нікуди не зникла.
Україна рухається до Європейського Союзу, але кожен наступний крок може вимагати не тільки виконання реформ, а й складної дипломатичної боротьби за право цей крок зробити.
