.jpg)
Питання заморожених російських активів знову поступово повертається до центру європейського порядку денного. Попри те, що Євросоюз досі не зміг домовитися про передачу основної суми цих коштів Україні, у Брюсселі не ставлять остаточну крапку в цій історії.
Навпаки, останні заяви окремих країн ЄС свідчать про те, що боротьба навколо російських грошей може отримати новий імпульс уже цієї осені.
Йдеться про величезні фінансові ресурси, які були заблоковані після початку повномасштабної війни Росії проти України. Найбільша частина активів перебуває в Бельгії, де, за наявними оцінками, зберігається близько 190 млрд євро. Саме позиція Брюсселя протягом тривалого часу залишається однією з головних перешкод на шляху до радикальнішого рішення.
Однак тепер у Європі знову лунають заклики не залишати це питання без руху.
Чотири країни натиснули на Брюссель
Нідерланди, Польща, Іспанія та Швеція звернулися до Європейської комісії із закликом повернутися до розгляду можливості використання заморожених російських активів для фінансування України.
Аргументація цих держав проста: Москва не демонструє готовності припинити війну, а потреби України залишаються величезними.
Фактично європейські уряди опинилися перед питанням, яке з кожним роком стає дедалі гострішим: де брати гроші для підтримки України, якщо війна продовжується, а навантаження на бюджети самих європейських держав зростає?
Саме тому заморожені активи Росії виглядають надзвичайно привабливим джерелом фінансування.
На відміну від нових кредитів або прямого збільшення видатків європейських бюджетів, використання російських коштів дозволило б перекласти значну частину фінансового навантаження на державу, яка є відповідальною за війну.
Проте між політичною логікою та юридичною реалізацією такого рішення лежить величезна прірва.
Чому ЄС досі не забрав російські гроші
Головна проблема полягає не в самому факті заморожування активів, а в питанні їхньої подальшої конфіскації та використання.
Заморожені активи юридично не тотожні конфіскованим. Їх заблокували, але це ще не означає, що Євросоюз автоматично отримав право розпоряджатися ними як власними коштами.
Саме тому європейські чиновники протягом тривалого часу намагалися знайти механізм, який дозволив би використовувати російські гроші для підтримки України, не створюючи небезпечного юридичного прецеденту.
Особливо обережною залишається Бельгія.
На території країни знаходиться найбільша частина російських активів, а отже, у разі масштабної конфіскації саме бельгійська сторона може зіткнутися з найбільш серйозними юридичними та фінансовими ризиками.
Представники бельгійського уряду неодноразово наголошували, що не бачать достатньої готовності інших європейських держав спільно розділити потенційні ризики.
Фактично позиція Брюсселя зводиться до наступного: якщо конфіскація російських активів спричинить судові позови, фінансові претензії або інші наслідки, Бельгія не хоче залишитися з цією проблемою сам на сам.
Саме ця обставина значною мірою блокує найбільш радикальний сценарій.
Але ідею не називають "мертвою"
Попри всі проблеми, один із посадовців ЄС фактично дав зрозуміти, що говорити про остаточну смерть цієї ідеї зарано.
За його оцінкою, новий серйозний раунд переговорів між країнами Євросоюзу може розпочатися вже у жовтні.
Це може статися на тлі обговорення наступного багаторічного бюджету ЄС на 2028–2034 роки.
І саме тут виникає дуже важливий момент.
Європейські держави розглядають можливість закласти до 100 млрд євро на нову програму співпраці з Україною. Якщо ці кошти будуть формуватися переважно за рахунок бюджетів країн ЄС, європейським урядам доведеться пояснювати власним громадянам, чому платники податків мають продовжувати нести величезні витрати.
На цьому тлі російські активи можуть знову стати предметом особливо гострої політичної дискусії.
І це може змінити баланс аргументів.
Україна потребує дедалі більше грошей
Для Києва це питання має не абстрактний, а цілком практичний характер.
Президент України Володимир Зеленський раніше заявляв, що дефіцит державного бюджету країни у 2026 році становитиме близько 27 млрд доларів.
Це кошти, необхідні для підтримання роботи держави, соціальних виплат, фінансування оборони та інших критично важливих потреб.
За словами Зеленського, одним із варіантів покриття цього дефіциту може стати використання заморожених російських активів.
Інший шлях — прискорити надходження коштів у рамках 90-мільярдного кредиту Європейського Союзу для України.
Однак і тут ситуація далеко не така проста.
Європа сперечається навіть щодо кредиту
Один із посадовців ЄС скептично оцінив можливість суттєвого авансового фінансування за цим кредитом.
На його думку, якщо значну частину грошей видати раніше встановленого графіка, це потенційно створить додатковий фінансовий тиск уже на 2027 рік.
При цьому на наступний рік для України вже передбачено близько 45 млрд євро.
Є ще одна проблема — умови отримання європейських коштів.
Виплата траншів пов'язана з виконанням Україною певних реформ та інших вимог. Тому виникає юридичне та політичне питання: наскільки далеко Євросоюз готовий відійти від власних правил заради прискорення фінансування?
Один із європейських чиновників вважає, що це все ж можливо.
На його думку, ЄС за необхідності здатний змінювати власні правила, однак для цього знадобиться згода держав-членів.
А отже, остаточне рішення знову залежатиме від політичної волі європейських столиць.
Російські активи перетворюються на важіль тиску
Існує й інший підхід до заморожених коштів.
Бельгія неодноразово давала зрозуміти, що ці активи можна розглядати не лише як потенційне джерело фінансування України, а і як важіль тиску на Росію.
Це принципово інша стратегія.
У такому випадку Європа не поспішає остаточно конфісковувати активи, а зберігає їх заблокованими як один із найбільш потужних економічних важелів.
Якщо колись розпочнуться серйозні переговори про припинення війни, питання цих грошей може стати одним із центральних.
Росія може вимагати повернення своїх активів. Україна наполягатиме на компенсації збитків. Європейські держави матимуть власні юридичні та політичні інтереси.
Тому сотні мільярдів євро фактично перетворюються на частину майбутньої дипломатичної гри.
Чи зможе ЄС знайти компроміс
Сьогодні немає гарантій, що країни Євросоюзу справді домовляться про конфіскацію основної суми заморожених російських активів.
Позиція Бельгії залишається одним із ключових факторів.
Водночас тиск на Брюссель зростає.
Чим довше триває війна, тим більше грошей потрібно Україні. Чим довше європейські уряди фінансують допомогу з власних бюджетів, тим сильніше постає питання про альтернативні джерела.
Саме тому восени дискусія може стати набагато гострішою.
Особливо якщо країни ЄС почнуть обговорювати довгострокову фінансову підтримку України на 2028–2034 роки.
У такому випадку перед європейськими лідерами фактично постане вибір: або продовжувати збільшувати внески власних платників податків, або спробувати знайти юридичний механізм, який дозволить залучити хоча б частину російських коштів.
Наступна важлива зустріч відбудеться вже 2 вересня
Питання фінансування України найближчим часом знову опиниться на столі переговорів.
2 вересня в Ірландії має відбутися неформальна зустріч міністрів закордонних справ країн ЄС. У центрі уваги буде, зокрема, подальша підтримка України, необхідна для фінансування оборони, соціальної сфери та інших державних потреб.
Ця зустріч навряд чи одразу призведе до рішення про конфіскацію сотень мільярдів євро.
Але вона може показати, наскільки сильно змінилися настрої всередині Євросоюзу.
Поки одні держави закликають діяти рішучіше, інші продовжують попереджати про юридичні та фінансові наслідки.
Осінь може стати вирішальною
Історія із замороженими російськими активами триває вже не перший рік. За цей час Європа змогла створити механізми використання прибутків, які генерують заблоковані кошти, однак питання самої основної суми залишається значно складнішим.
Тепер ситуація знову набирає обертів.
Чотири країни ЄС відкрито закликають Брюссель повернутися до цього питання. Інші держави поки не демонструють готовності підтримати найбільш радикальний варіант. Бельгія продовжує виступати проти передачі активів Україні без належного механізму розподілу ризиків.
Водночас у Євросоюзі вже визнають: називати ідею використання російських активів остаточно закритою не можна.
І саме це може виявитися найважливішим сигналом.
Якщо восени ЄС справді перейде до нового масштабного обговорення довгострокового фінансування України, питання російських грошей майже неминуче повернеться в центр дискусії.
Тоді мова йтиме вже не просто про те, чи можна забрати заморожені активи Росії.
Питання стане значно ширшим: хто має оплачувати багаторічну підтримку України — європейські платники податків чи держава, яка розпочала війну?
Від відповіді на нього може залежати не лише обсяг майбутньої допомоги Києву, а й те, якою буде економічна та політична стратегія Європи щодо Росії на роки вперед.
