.jpg)
Американська система протиповітряної та протиракетної оборони могла зазнати значного витрачання боєприпасів лише за одну ніч. Під час відбиття іранської ракетної атаки по американських військових об'єктах у Йорданії США, за оцінками аналітиків, могли застосувати від 96 до 128 антибалістичних перехоплювачів PAC-3.
Якщо ці розрахунки відповідають дійсності, американські військові за один епізод могли використати приблизно 16–17% усіх наявних у країні запасів таких ракет.
Про це пишуть аналітики Defense Express, звертаючи увагу на одну з найбільш неприємних особливостей сучасної війни: навіть найбільші армії світу не мають необмежених запасів високотехнологічних засобів протиракетної оборони.
Ідеться не про звичайні зенітні ракети, а про спеціалізовані перехоплювачі PAC-3, які є одним із ключових елементів комплексу Patriot для боротьби з балістичними цілями.
Водночас важливо наголосити: офіційного підтвердження того, що під час атаки справді було запущено саме 96–128 перехоплювачів, наразі немає. Тому ці цифри слід сприймати саме як оцінку. Проте навіть сама можливість настільки масштабної витрати демонструє серйозність проблеми.
Одна ніч могла коштувати США до 128 PAC-3
У ніч на 31 серпня Іран завдав удару балістичними ракетами по американських військових об'єктах на території Йорданії.
За неофіційною інформацією, для атаки могли бути використані близько 32 балістичних ракет різних типів.
Для захисту своїх об'єктів американські військові застосували комплекси Patriot.
Після появи інформації про атаку в мережі почали поширюватися повідомлення, що для перехоплення однієї балістичної цілі могли використовувати одразу три-чотири ракети PAC-3.
На перший погляд така тактика може здатися надмірною. Однак вона має цілком зрозуміле військове пояснення.
Балістична ракета є надзвичайно складною ціллю. Вона рухається з великою швидкістю, а часу для її виявлення, супроводу та знищення може залишатися дуже мало.
Навіть сучасна система протиракетної оборони не здатна гарантувати стовідсоткове перехоплення кожної цілі.
Саме тому військові можуть запускати кілька перехоплювачів по одній ракеті, збільшуючи ймовірність її знищення.
Але тут виникає головний недолік такої тактики — величезна витрата боєприпасів.
Якщо по кожній із 32 іранських ракет запускали по три PAC-3, загальна кількість становить 96 перехоплювачів.
Якщо ж використовували по чотири — уже 128.
Саме на цій арифметиці й ґрунтується оцінка про можливе використання до 17% американського запасу PAC-3.
Чому для США це серйозна проблема
Може здатися, що для Сполучених Штатів витрата сотні ракет не є критичною.
Американські збройні сили мають величезний бюджет, потужний військово-промисловий комплекс і значні запаси озброєнь.
Проте PAC-3 не можна порівнювати зі звичайними боєприпасами.
Це високотехнологічний перехоплювач, виробництво якого потребує складних компонентів, спеціального обладнання та відповідних виробничих потужностей.
Збільшити випуск таких ракет у кілька разів протягом короткого періоду практично неможливо.
Саме тому у випадку затяжного конфлікту значення має не тільки кількість ракет на складах, а й темпи їхнього виробництва.
Якщо армія витрачає боєприпаси швидше, ніж промисловість здатна їх виготовляти, запаси неминуче скорочуються.
А якщо одночасно відбувається кілька масштабних атак, ситуація може змінюватися надзвичайно швидко.
Скільки PAC-3 насправді мають США
За оцінками американського аналітичного центру CSIS, у США могло залишатися приблизно 759–827 перехоплювачів PAC-3 MSE та старіших PAC-3 CRI.
На тлі масштабів американської військової машини ця цифра може здаватися величезною.
Але якщо врахувати кількість батарей Patriot, картина стає набагато менш оптимістичною.
США мають близько 60 батарей Patriot.
Якщо умовно розподілити весь запас PAC-3 між ними, в середньому на одну батарею припадатиме близько 13 перехоплювачів.
Це дуже важливий показник.
Адже стандартна батарея Patriot має кілька пускових установок, а отже, загальнонаціональний запас у кілька сотень перехоплювачів зовсім не означає, що кожна батарея має великий боєкомплект.
Якщо оцінка витрати 96–128 ракет за одну ніч близька до реальності, йдеться про величезну частку всього американського запасу.
І це лише один епізод.
Україна змушена діяти набагато економніше
Для України ця проблема має ще більш гострий характер.
Українська протиповітряна оборона вже тривалий час стикається з дефіцитом ракет для Patriot. Через це військовим доводиться максимально раціонально використовувати кожен перехоплювач.
Як зазначають аналітики Defense Express, під час роботи по балістичних цілях Україна, як правило, намагається витрачати один перехоплювач на одну ціль.
Американська практика використання трьох-чотирьох PAC-3 проти однієї ракети демонструє, наскільки різними є умови, в яких перебувають Вашингтон і Київ.
Для США збільшення кількості перехоплювачів може бути способом підвищити шанси на знищення небезпечної цілі.
Для України такий підхід значно складніший через обмеженість запасів.
Кожна витрачена ракета Patriot — це не просто одиниця озброєння, яку потрібно замінити.
Це перехоплювач, якого може не вистачити під час наступної атаки.
Саме тому українські військові змушені постійно балансувати між необхідністю захистити конкретний об'єкт зараз і необхідністю зберегти можливості ППО на майбутнє.
Навіть три перехоплювачі не гарантують успіху
Особливо важливо, що збільшення кількості ракет-перехоплювачів не означає автоматичного знищення балістичної цілі.
Аналітики Defense Express наводять задокументований випадок, коли під час операції «Епічна лють» по одній балістичній ракеті було випущено три PAC-3, однак знищити ціль так і не вдалося.
Цей приклад демонструє головну проблему сучасної протиракетної оборони.
Навіть якщо військові готові витратити кілька дорогих перехоплювачів на одну ціль, стовідсоткової гарантії результату все одно немає.
Тому під час масованого удару виникає дуже складна математика.
Потрібно використати достатню кількість перехоплювачів, щоб підвищити ймовірність ураження.
Але кожен додатковий запуск одночасно скорочує запас ракет, які можуть знадобитися вже під час наступної атаки.
Це перетворює протиракетну оборону не лише на технологічне, а й на економічне змагання.
Ракета проти перехоплювача: нова математика війни
Сучасна війна дедалі більше стає змаганням ресурсів.
Атакуюча сторона прагне створити якомога більшу кількість загроз за прийнятну ціну.
Сторона, що обороняється, змушена реагувати дорогими та складними системами.
Особливо гостро ця проблема проявляється у випадку балістичних ракет.
Одна запущена ракета може змусити оборону витратити одразу кілька високотехнологічних перехоплювачів.
Навіть якщо всі цілі будуть знищені, запас оборонної сторони скоротиться.
Якщо ж такі атаки повторюються регулярно, виникає питання: хто швидше відновлює свої запаси?
Саме тому ефективність ППО не можна оцінювати лише за кількістю збитих ракет.
Потрібно враховувати, скільки перехоплювачів було витрачено, скільки вони коштували та як швидко їх можна замінити.
Система може продемонструвати чудовий результат під час однієї атаки, але зіткнутися з серйозними проблемами, якщо аналогічне навантаження триватиме тижнями або місяцями.
Чому проблему не можна вирішити просто збільшенням виробництва
Найпростіше рішення виглядає очевидним: виробляти більше PAC-3.
Але на практиці все набагато складніше.
Виготовлення високотехнологічної ракети потребує розвиненої виробничої бази та великої кількості спеціалізованих компонентів.
Щоб суттєво збільшити виробництво, необхідно розширювати підприємства, збільшувати кількість працівників, укладати довгострокові контракти з постачальниками та нарощувати виробничі лінії.
На це потрібен час.
Іноді — роки.
Саме тому між різким зростанням бойового споживання і появою нових ракет на складах може виникати значний часовий розрив.
Для країни, яка веде війну високої інтенсивності, цей розрив може стати критичним.
Patriot не став слабшим — змінилися умови війни
Важливо правильно трактувати цю ситуацію.
Можливий великий розхід PAC-3 не означає, що Patriot є неефективною системою.
Навпаки, Patriot залишається одним із найважливіших засобів боротьби з балістичними загрозами.
Проблема полягає в іншому.
Будь-яка система протиракетної оборони має фізичну та економічну межу.
У неї є певна кількість ракет.
Є обмежена швидкість перезаряджання.
Є певна пропускна здатність радарів і пускових установок.
Є виробничі можливості промисловості.
І все це необхідно враховувати під час планування оборони.
Для України цей сигнал особливо важливий
Український досвід показує, наскільки складно захищатися від масованих ракетних атак, коли запас високотехнологічних перехоплювачів обмежений.
Україна не може дозволити собі безконтрольно витрачати ракети Patriot, тому змушена максимально ефективно розподіляти їх між цілями.
Але водночас американський досвід демонструє, що навіть Сполучені Штати не можуть нескінченно витрачати PAC-3.
Це означає, що проблема запасів протиракетної оборони має глобальний характер.
Вона стосується не лише України.
Вона стосується США та їхніх союзників, які також використовують Patriot і розраховують на доступність перехоплювачів у разі масштабного конфлікту.
Головний урок — ППО потребує не лише технологій
Історія з можливими 96–128 запущеними PAC-3 за одну ніч показує фундаментальну річ.
Сучасна протиракетна оборона — це не тільки питання технологій.
Це питання виробництва, логістики, вартості та запасів.
Можна мати один із найкращих у світі радарів.
Можна мати надзвичайно точний перехоплювач.
Можна мати добре підготовлений екіпаж.
Але якщо ракети на складах закінчуються швидше, ніж їх виробляє промисловість, можливості системи поступово скорочуються.
Якщо оцінки Defense Express підтвердяться, потенційна витрата до 128 PAC-3 стане для США серйозним сигналом.
Навіть одна атака приблизно з трьох десятків балістичних ракет могла, за таким сценарієм, змусити американські військові витратити величезну частину запасу спеціалізованих перехоплювачів.
А якщо подібні атаки повторюватимуться, питання буде вже не лише в тому, наскільки добре Patriot здатний збивати балістичні ракети.
Головним стане інше:
чи зможе американська промисловість виробляти нові перехоплювачі швидше, ніж потенційний противник змушує їх запускати?
Саме ця математика може стати одним із найважливіших факторів майбутніх воєн.
Бо на полі бою недостатньо мати найкращу систему ППО.
Потрібно ще мати достатньо ракет для того, щоб вона могла працювати не одну ніч, а стільки, скільки триватиме загроза.
