Європа задумалася про власну систему ППО
Європейські країни поступово посилюють власні оборонні можливості та дедалі активніше обговорюють створення спільної системи протиповітряної і протиракетної оборони. На цьому тлі США можуть намагатися зберегти технологічну перевагу та не допустити появи повноцінної альтернативи американському Patriot.
Таку думку висловив Анатолій Храпчинський, директор з розвитку оборонного підприємства та офіцер Повітряних сил ЗСУ в резерві, в ефірі «Українського радіо».
За його словами, Вашингтон зацікавлений у тому, щоб європейські держави отримували можливість виробляти окремі компоненти американської системи, але водночас не отримували повного набору технологій, необхідного для створення незалежного комплексу.
Експерт вважає, що такий підхід може одночасно вирішувати кілька завдань: збільшувати виробництво ракет-перехоплювачів, посилювати оборонні можливості союзників США та зберігати залежність європейських країн від американської технологічної бази.
США хочуть різко збільшити виробництво Patriot
Однією з головних проблем сучасної протиповітряної оборони залишається нестача ракет-перехоплювачів.
Особливо гостро це питання проявилося на тлі війни в Україні, де ППО доводиться протистояти масованим атакам із використанням різних типів ракет і безпілотників.
За словами Храпчинського, США поставили перед собою завдання суттєво збільшити виробництво перехоплювачів Patriot PAC-3.
Експерт зазначає, що до 2030 року Вашингтон розраховує вийти на показник приблизно у 2000 вироблених ракет-перехоплювачів PAC-3.
Для досягнення цієї мети американська сторона розширює наявні виробничі потужності та водночас надає окремим європейським державам ліцензії на виробництво певних компонентів.
Однак тут є важливий нюанс.
Отримання ліцензії на виготовлення окремої деталі або виконання конкретного етапу складання ще не означає отримання технології створення всієї системи.
Саме на цьому, на думку експерта, може будуватися американська стратегія.
Європа вже бере участь у виробництві Patriot
Європейські країни не є повністю сторонніми спостерігачами у виробництві американського комплексу.
Польща, наприклад, уже бере участь у створенні окремих елементів Patriot. У країні виробляють пускові установки М-903 на польському шасі.
Крім того, Польща залучена до розробки нової радіолокаційної системи.
Йдеться про радіолокаційну станцію з оглядом на 360 градусів. Це особливо важливо, оскільки стандартна радіолокаційна система Patriot має секторний принцип огляду.
Таким чином, європейська промисловість уже поступово отримує доступ до окремих технологій і виробничих ланцюгів, пов'язаних з американською системою.
Але повністю незалежною від США ця система поки не стає.
Виробництво ракети розподілене між кількома країнами
Храпчинський звертає увагу на те, наскільки складною є міжнародна кооперація навколо Patriot.
Різні елементи системи та ракет виробляються у різних країнах.
Наприклад, у Японії здійснюється фінальне складання ракет PAC-3 і PAC-2, а також виробництво окремих компонентів, зокрема елементів головок наведення.
У Німеччині здійснюється складання PAC-2.
У США зосереджене виробництво та складання PAC-3.
Таким чином, створення однієї ракети може бути результатом роботи цілої мережі підприємств, розташованих у різних державах.
Це означає, що передача Україні або європейській країні технології виготовлення певного компонента ще не дозволяє самостійно виробляти повноцінну ракету-перехоплювач.
Головна проблема — технічна документація
На думку Храпчинського, однією з головних перешкод для передачі Україні повноцінної ліцензії на виробництво Patriot залишається доступ до технічної документації.
Без неї неможливо самостійно відтворити складну систему, навіть якщо країна має сучасні підприємства, інженерів та виробничі потужності.
Тому, як вважає експерт, США можуть передати Україні відносно невеликий обсяг виробничих операцій.
Такий формат дозволив би українській промисловості стати частиною загального виробничого ланцюга, але водночас не дав би країні можливості самостійно створювати всю систему.
Саме тут виникає принципова різниця між участю в міжнародному виробничому проєкті та створенням власної системи протиповітряної оборони.
Чому США може бути невигідним європейський конкурент
Особливого значення ситуація набуває через плани Європи створити власну багаторівневу систему ППО та ПРО.
Йдеться про загальноєвропейський проєкт FREYA, який розглядається як один із напрямів майбутнього розвитку європейської оборонної архітектури.
Якщо європейські держави об'єднають фінансові, технологічні та виробничі ресурси, у них з'явиться можливість поступово створити власну систему, яка зможе конкурувати з американськими рішеннями.
Для Вашингтона це означає потенційне зменшення залежності Європи від американських технологій.
Саме тому, вважає Храпчинський, США можуть бути зацікавлені в тому, щоб європейські країни отримували можливість виробляти окремі елементи Patriot.
На перший погляд це виглядає як посилення європейської оборонної промисловості.
Але водночас такий підхід може закріплювати залежність від американської архітектури.
Країни отримують роботу, технології та виробничі замовлення, однак ключові елементи системи залишаються під контролем американської промисловості.
У Європи вже є власні альтернативи
Водночас Patriot не є єдиним сучасним комплексом, який може використовуватися європейськими країнами.
Храпчинський звертає увагу на такі системи, як IRIS-T і SAMP/T.
За роки війни європейські виробники отримали можливість побачити, які саме вимоги висуває сучасний конфлікт до протиповітряної та протиракетної оборони.
Бойові дії показали, що ППО має справлятися не з однією конкретною загрозою, а одночасно працювати проти балістичних і крилатих ракет, безпілотників та інших повітряних цілей.
Тому європейські розробки також можуть отримати новий імпульс.
Якщо Європа зможе об'єднати виробничі потужності, фінансування, наукові розробки та досвід держав, у неї з'явиться шанс створити більш незалежну архітектуру безпеки.
Україна зацікавлена у виробництві перехоплювачів
Для України питання виробництва ракет до Patriot має особливе значення.
Російські масовані атаки регулярно створюють величезне навантаження на українську систему ППО.
Водночас кількість ракет-перехоплювачів обмежена, а поповнення запасів потребує часу.
Президент України Володимир Зеленський раніше заявляв, що Україна та США домовилися про щомісячні поставки ракет для Patriot.
Однак глава держави наголошував, що обсягів поставок недостатньо, а у 2026 році вони менші, ніж були раніше.
Україна також намагається домовитися про додаткові поставки з європейськими державами.
Зокрема, Київ веде переговори з Польщею, Німеччиною та країнами Північної Європи, які мають відповідні можливості.
Чому власне виробництво для України особливо важливе
Постійна залежність від іноземних поставок створює для України стратегічний ризик.
Навіть якщо союзники готові допомагати, виробництво складних ракет займає значний час, а попит на них зростає не лише через війну в Україні.
Саме тому власне виробництво або хоча б участь українських підприємств у міжнародному виробничому ланцюгу може стати принципово важливою.
Ще протягом першого року повномасштабної війни Зеленський, за його словами, звертався до тодішнього президента США Джо Байдена з проханням надати Україні ліцензії на виробництво Patriot.
Сьогодні це питання набуло ще більшої актуальності.
Якщо Україна зможе виробляти хоча б окремі елементи системи та ракет-перехоплювачів, це дозволить зменшити залежність від готових поставок.
Однак для цього потрібні не лише доступ до виробничих замовлень, а й передача відповідних технологій, документації та компетенцій.
Головна інтрига — що саме отримають Європа та Україна
Поки що залишається невідомим, який саме обсяг виробництва ракет Patriot може бути переданий Україні.
І це принципово важливо.
Одне питання — отримати можливість виробляти окремий компонент.
Зовсім інше — отримати повноцінний технологічний ланцюг.
У складних системах озброєнь саме найбільш чутливі технології часто залишаються в руках розробника.
Тому участь у виробництві Patriot ще не означає появи в країни власної системи протиповітряної оборони.
У цьому і полягає головне питання майбутнього європейського оборонного ринку.
Чи зможе Європа поступово перейти від ролі покупця та виробника окремих компонентів до створення повністю самостійних систем?
Або ж співпраця зі США буде побудована таким чином, щоб європейська промисловість розвивалася всередині американської технологічної екосистеми?
Вашингтон прагне зберегти перевагу
США сьогодні одночасно стикаються із двома завданнями.
Перше — необхідно різко наростити виробництво ракет Patriot, оскільки потреба в них зросла.
Друге — зберегти технологічну перевагу американської оборонної промисловості.
Передача окремих виробничих можливостей союзникам дозволяє частково вирішити обидві проблеми.
Європейські підприємства отримують замовлення та можливість розширювати виробництво, США збільшують загальні обсяги випуску, а ключові технології при цьому залишаються під американським контролем.
Для Вашингтона такий підхід може бути вигіднішим, ніж ситуація, за якої європейські держави повністю зосередяться на створенні власної альтернативи Patriot.
Зрештою, питання виходить далеко за межі виробництва однієї ракети.
Йдеться про те, хто визначатиме архітектуру європейської безпеки найближчими десятиліттями — США чи сама Європа.
Україна в цій системі посідає особливе місце, адже саме українські військові щодня отримують практичний досвід застосування сучасних систем ППО та стикаються із загрозами, які для багатьох європейських держав поки залишаються потенційними.
Тому участь України у розробці та виробництві майбутніх систем протиповітряної і протиракетної оборони може стати не лише питанням промислової співпраці, а й важливою частиною нової європейської системи безпеки.
