Українські продуктові мережі змушені швидко змінювати звичну систему постачання товарів через удари по складській інфраструктурі. Великі централізовані логістичні центри, які раніше забезпечували магазини значними обсягами продукції, більше не можуть розглядатися як єдина опора системи.
Тепер ритейлери поступово переходять до більш децентралізованої моделі. Товари доставляються меншими партіями, збільшується роль прямих поставок від виробників, а логістичні маршрути доводиться постійно адаптувати до нових умов.
Для споживачів така перебудова має очевидний наслідок: транспортування стає складнішим і дорожчим. Водночас у Міністерстві аграрної політики та продовольства України запевняють, що говорити про різкий стрибок цін або масштабний дефіцит продуктів наразі підстав немає.
За оцінкою міністра аграрної політики Тараса Висоцького, додаткові витрати на логістику та можливе подорожчання складських послуг можуть позначитися на кінцевій вартості товарів. Проте загальне зростання цін через ці фактори, за його оцінкою, не повинно перевищити приблизно 2,5%.
Чому змінюється звична система постачання
Протягом тривалого часу великі торговельні мережі будували логістику навколо великих складів і розподільчих центрів. Така модель дозволяє ефективно накопичувати значні запаси продукції, централізовано обробляти замовлення та доставляти товари до магазинів.
У мирних умовах це економічно виправдано. Великий склад може одночасно обслуговувати десятки або навіть сотні торговельних точок.
В умовах війни надмірна концентрація товарних запасів створює інший ризик.
Якщо один великий логістичний об'єкт припиняє роботу, наслідки можуть відчути одразу багато магазинів у різних населених пунктах. Втрата одного центру означає потенційну втрату великого обсягу товарів та необхідність терміново шукати альтернативні маршрути.
Саме тому мережі переходять до децентралізації.
Йдеться про те, щоб не тримати критично важливі запаси в одному місці, а розподіляти їх між кількома майданчиками та маршрутами.
Такий підхід може бути дорожчим, зате він робить систему більш стійкою.
Товари доставлятимуть меншими партіями
Одним із ключових елементів нової моделі є розміщення та перевезення продукції невеликими партіями.
На перший погляд це може здаватися менш ефективним рішенням. Велика партія товару зазвичай дозволяє знизити витрати на одиницю продукції. Однак у нинішніх умовах основним завданням стає не максимальна економія, а стабільність постачання.
Якщо товар розподілений між кількома місцями, проблеми на одному складі не повинні паралізувати роботу всієї мережі.
Фактично український продуктовий ринок переходить від моделі максимальної концентрації до моделі розподіленої стійкості.
Це стосується не лише великих супермаркетів. Зміни у логістиці поступово впливають на виробників, перевізників, складські компанії та постачальників.
Кожній ланці доводиться шукати нові рішення, щоб товар продовжував рухатися від виробника до покупця.
Прямі поставки можуть стати новою нормою
Ще одним важливим елементом перебудови є збільшення кількості прямих поставок.
Як пояснював Висоцький, частину продукції можуть доставляти безпосередньо від виробника до місця реалізації. Це скорочує кількість проміжних ланок і дозволяє швидше наповнювати полиці.
Для покупця така система може бути майже непомітною.
Людина приходить у супермаркет і бачить звичні товари на полицях. Але за цією полицею стоїть значно складніша логістична система, ніж раніше.
Виробник має знайти транспорт, визначити маршрут, доставити продукцію в конкретний магазин, а мережа повинна забезпечити приймання та продаж товару.
Якщо один із традиційних логістичних центрів перестає працювати, цей процес необхідно перебудувати буквально за короткий час.
Саме тому український бізнес зараз фактично створює нову систему продовольчої логістики просто під час війни.
Чи справді продукти подорожчають на 2,5%
Найбільше споживачів, звичайно, цікавить питання цін.
У Мінагрополітики прогнозують, що додаткові транспортні витрати та зміни вартості складських послуг можуть створити певний тиск на ціни. Однак міністр говорить саме про помірне подорожчання — максимум приблизно на 2,5% унаслідок перебудови логістики.
Це важливе уточнення.
Йдеться не про те, що абсолютно всі продукти в магазинах автоматично подорожчають на 2,5%. Кінцева ціна залежить від великої кількості чинників: собівартості виробництва, врожаю, енергоносіїв, зарплат, курсу валют, попиту, сезонності, вартості транспортування та конкретної категорії товару.
Тому цифру у 2,5% варто сприймати саме як оцінку впливу логістичних змін, а не як прогноз загальної інфляції на продукти.
Для частини товарів вплив може бути майже непомітним, тоді як у категоріях із дорогим транспортуванням або складним зберіганням він потенційно буде відчутнішим.
Чи загрожує Україні дефіцит продуктів
Ще одне питання, яке особливо гостро постало після пошкодження складської інфраструктури, — можливість дефіциту.
За заявами представників влади та галузевих експертів, підстав для паніки через нестачу базових продуктів наразі немає.
Перший віцепрезидент Торгово-промислової палати Михайло Непран заявляв, що в Україні немає загального дефіциту продуктів.
Схожу позицію висловлював і Висоцький. За його словами, виробничих потужностей в Україні більш ніж достатньо для забезпечення населення основними категоріями продукції.
Потенційна проблема може виникати не стільки з фізичною наявністю їжі, скільки з асортиментом та швидкістю доставки окремих товарів.
Це принципова різниця.
Якщо певного товару тимчасово немає на полиці конкретного магазину, це ще не означає, що його немає в країні. Проблема може полягати у маршруті доставки, роботі складу або необхідності перенаправити продукцію з іншого регіону.
Україна буде забезпечена овочами для борщу
Окремо у Мінагрополітики звернули увагу на овочі так званого борщового набору.
Ця категорія продуктів традиційно є однією з найбільш чутливих для українських споживачів. До неї належать основні овочі, які використовуються для приготування борщу та багатьох інших повсякденних страв.
За словами Висоцького, Україна має достатні можливості для зберігання овочів у середньо- та довгостроковій перспективі.
Йдеться про овочесховища, у яких продукція може зберігатися до наступного врожаю.
Міністр запевнив, що необхідна кількість овочів буде вирощена, а внутрішнього виробництва має вистачити для споживання.
Це також важливий сигнал для ринку, адже овочі мають особливу сезонність. Між завершенням одного врожаю та появою нового проходить значний проміжок часу, протягом якого країні необхідні запаси та відповідна інфраструктура для їх зберігання.
Чому децентралізація може виявитися вигідною у довгостроковій перспективі
На перший погляд перебудова логістики приносить бізнесу лише додаткові витрати. Потрібно більше транспорту, більше маршрутів, більше складських майданчиків і складніша система управління.
Але у довгостроковій перспективі децентралізована модель може зробити український продовольчий ринок стійкішим.
Уявімо ситуацію, коли значний обсяг продукції зберігається в одному великому центрі. Якщо цей об'єкт припиняє роботу, мережа одразу втрачає доступ до величезного запасу.
За розподіленої моделі ризики розділяються між кількома об'єктами.
Навіть якщо один майданчик стає недоступним, інші можуть продовжувати працювати.
Це означає, що магазини отримують можливість швидше відновлювати постачання, а споживачі менше відчувають наслідки окремих ударів по інфраструктурі.
Фактично йдеться про створення продовольчої системи, здатної функціонувати навіть за умов постійних ризиків.
Що побачить покупець у магазинах
Для пересічного українця головний показник роботи всієї цієї системи дуже простий — наявність товарів на полицях.
Якщо необхідні продукти є в продажу, перебоїв немає, а ціни не демонструють різкого стрибка, значить перебудова логістики працює.
При цьому асортимент у різних магазинах може тимчасово змінюватися.
Один супермаркет може мати достатню кількість певного товару, тоді як в іншому його буде менше. Причиною може бути не дефіцит на рівні всієї країни, а особливості конкретного маршруту чи розподілу запасів.
Тому окремі порожні полиці не обов'язково означають початок масштабної продовольчої кризи.
Важливішою є загальна картина по країні — обсяги виробництва, запаси, робота транспортної системи та здатність торговельних мереж швидко змінювати маршрути.
Українська продовольча система проходить нове випробування
Війна змушує український бізнес змінювати те, що роками здавалося стабільним і передбачуваним.
Великі склади більше не можуть бути єдиною основою логістики. Торговельним мережам доводиться розподіляти запаси, виробникам — швидше реагувати на зміни, а перевізникам — постійно шукати безпечні та ефективні маршрути.
Це коштує грошей, і частина цих витрат зрештою може відображатися на ціні товару.
Однак набагато важливішим є те, що система продовольчого забезпечення продовжує адаптуватися.
За оцінкою Мінагрополітики, масштабного дефіциту базових продуктів не очікується. Виробничих можливостей країни достатньо, овочі борщового набору мають бути доступними, а торговельні мережі перебудовують постачання таким чином, щоб окремі проблеми з інфраструктурою не призводили до масштабних перебоїв.
Тож для споживачів найближчим часом головним наслідком стане не зникнення продуктів із магазинів, а поступова зміна самої логіки їхньої доставки.
І якщо оцінка Мінагрополітики справдиться, додаткові витрати на цю перебудову матимуть відносно обмежений вплив на кінцеву вартість — до 2,5% саме через логістичний фактор.
Український продуктовий ринок фактично вчиться працювати за новими правилами: менше концентрації, більше резервних маршрутів, менші партії та тісніший зв'язок між виробником і магазином.
І поки полиці залишаються заповненими, а виробництво продовжує працювати, це означає, що система поступово пристосовується навіть до найскладніших умов.
