Повітряні сили Збройних сил України навмисно не розкривають детальної статистики щодо кількості російських балістичних ракет, запущених під час атак. Причина полягає не лише у міркуваннях безпеки. Як пояснив начальник управління комунікацій Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат, значна частина таких ракет не досягає визначених цілей, тому оприлюднення точної кількості запусків може створювати викривлене уявлення про реальний перебіг атаки.
Про це Ігнат розповів в ефірі інформаційного телемарафону «Єдині новини».
За його словами, в офіційних повідомленнях Повітряних сил зараз обмежують обсяг інформації щодо кількості запущених російських ракет. Водночас дані про результати роботи української протиповітряної оборони продовжують оприлюднюватися.
Такий підхід може здатися незвичним, особливо під час масштабних ракетних атак, коли суспільство намагається зрозуміти, скільки саме засобів ураження було застосовано та наскільки ефективно спрацювала українська ППО. Проте військові пояснюють: одна цифра — кількість запущених ракет — далеко не завжди відображає повну картину атаки.
Чому кількість запусків не показує всієї картини
За словами Ігната, проблема полягає в особливостях російської балістики. Частина ракет з різних причин не досягає заданої цілі. Це може відбуватися ще до безпосереднього впливу української протиповітряної оборони.
Тому якщо повідомити лише загальну кількість ракет, які були запущені, у людей може скластися враження, що всі вони досягли української території та становили безпосередню загрозу конкретним об'єктам.
Насправді ситуація набагато складніша.
Є ракета, яку запустили, є ракета, яка подолала певну відстань, є ціль, яку виявила українська система ППО, і є ракета, яка безпосередньо досягла визначеного об'єкта. Це далеко не завжди одна й та сама цифра.
«Велика кількість ракет не досягає своїх цілей», — пояснив Ігнат. Саме тому інформація про кількість запущеної балістики надалі подаватиметься дозовано.
Для військових ця різниця має принципове значення. Офіційні звіти передусім повинні показувати підтверджений результат роботи протиповітряної оборони, а не розкривати всі деталі російського удару.
Що саме повідомляють Повітряні сили
Ігнат наголосив, що в повідомленнях Повітряних сил не зникає інформація про збиті російські ракети.
Зокрема, він розповів, що під час однієї з останніх атак українським силам вдалося знищити частину балістичних цілей. Водночас практично всі крилаті ракети, за його словами, були збиті.
Серед засобів ураження, про які говорив представник Повітряних сил, були російські крилаті ракети «Калібр», а також інші повітряні цілі, зокрема «Бандеролі».
Окрему увагу Ігнат приділив саме балістичним ракетам. За його словами, українські сили змогли уразити і таку ціль, однак ефективність протидії балістиці безпосередньо залежить від наявності відповідних систем протиракетної оборони.
Саме тут виникає одна з найбільш болючих для України проблем.
Patriot залишається критично важливим
Українська система ППО за роки повномасштабної війни значно посилилася, однак можливості протидії балістичним ракетам залишаються обмеженими.
Ігнат прямо наголосив на необхідності більшої кількості ракет для комплексів Patriot. Саме такі системи є одним із ключових елементів української оборони від найбільш складних балістичних загроз.
Для пересічного спостерігача може здатися, що якщо ракету виявили, то її можна просто знищити. Але на практиці балістичні цілі належать до найскладніших об'єктів для протиповітряної та протиракетної оборони.
Висока швидкість, особливості траєкторії польоту та обмежений час для ухвалення рішення створюють серйозні труднощі для розрахунків ППО.
Тому навіть один успішний перехоплення балістичної ракети має величезне значення.
Водночас він демонструє й іншу сторону проблеми: Україні потрібні не лише сучасні комплекси, а й достатній запас ракет-перехоплювачів.
Якщо кількість цілей під час масованих атак зростає, а запас протиракет обмежений, виникає надзвичайно складне завдання визначення пріоритетів.
Росія використовує не лише «Іскандери»
Ще одна причина, через яку статистика російської балістики може бути складною для аналізу, полягає в різноманітності засобів ураження.
Ігнат зазначив, що Росія використовує не лише ракети комплексу «Іскандер-М». Під час атак можуть застосовуватися північнокорейські ракети KN-23, гіперзвукові ракети «Циркон», а також ракети, які запускаються із зенітних комплексів С-400.
Тобто за загальним поняттям «балістика» можуть стояти різні типи озброєння, які мають відмінні характеристики, дальність, траєкторії польоту та можливості перехоплення.
Це значно ускладнює роботу українських військових.
Для системи ППО важливо не просто знати, що в повітрі перебуває ракета. Потрібно визначити її тип, напрямок руху, ймовірну траєкторію та потенційну ціль. Після цього ухвалюється рішення, яким саме засобом намагатися її знищити.
У випадку балістичних ракет рахунок може йти на дуже короткі проміжки часу.
Чому військові обережні з публікацією цифр
Інформація про кількість запущених ракет становить інтерес не лише для українського суспільства.
Будь-які детальні дані про характер російських атак, кількість застосованих засобів ураження та результати їхнього використання можуть мати аналітичну цінність. Тому військові структури змушені враховувати не лише інформаційні потреби громадян, а й питання безпеки.
Крім того, надмірно детальна статистика потенційно може розкривати певні особливості роботи української ППО.
Якщо після кожної атаки публікувати абсолютно точні дані — скільки цілей виявили, скільки перехопили, скільки не досягли цілі та скільки ракет прорвалися, — з часом на основі цієї інформації можна спробувати аналізувати можливості української оборони.
Саме тому військове командування обирає більш обережну модель комунікації.
Суспільство отримує підтверджену інформацію про результати роботи ППО, але не обов'язково отримує весь масив вихідних даних.
Це не означає, що ППО не справляється
Відсутність точної цифри в офіційному повідомленні не варто сприймати як ознаку провалу української протиповітряної оборони.
Навпаки, логіка заяв Ігната показує, що українські військові продовжують фіксувати успішні перехоплення навіть складних цілей.
Однак можливості ППО не безмежні.
Україна протистоїть противнику, який має широкий спектр ракетних систем і здатен комбінувати їх під час однієї атаки. Крилаті ракети, балістичні ракети, ударні безпілотники та інші засоби ураження можуть використовуватися одночасно, створюючи колосальне навантаження на всю систему протиповітряної оборони.
За таких умов навіть високі показники перехоплення не означають, що кожен запуск вдасться зупинити.
Саме тому Україна постійно наголошує на необхідності посилення ППО.
Найскладніша загроза — час
Одним із ключових факторів під час балістичної атаки є час.
Крилата ракета може перебувати в повітрі довше, що дає системам виявлення та командним центрам більше можливостей для реагування. Балістична ракета, навпаки, може долати значну відстань із дуже високою швидкістю, скорочуючи проміжок між її виявленням і потенційним ударом.
Для української ППО це означає необхідність працювати практично без права на помилку.
Система повинна виявити загрозу, визначити її характеристики, розрахувати ймовірну траєкторію, обрати відповідний комплекс та здійснити перехоплення.
І все це може відбуватися в умовах, коли одночасно в повітрі перебувають десятки інших цілей.
Саме тому наявність достатньої кількості сучасних систем та боєприпасів до них стає питанням не статистики, а фізичної можливості захищати міста, людей і критичну інфраструктуру.
Що означає заява Ігната
Заява представника Повітряних сил фактично пояснює нинішню інформаційну політику української ППО: громадськості повідомлятимуть результати, але не обов'язково розкриватимуть усі вихідні параметри атаки.
Такий підхід дозволяє одночасно інформувати громадян і не перетворювати офіційні звіти на детальну базу даних про кожну російську атаку.
Водночас Ігнат дав зрозуміти, що інформація про запущену балістику й надалі надаватиметься, але дозовано.
Це означає, що українцям не варто очікувати від кожного звіту повної таблиці з точним числом усіх застосованих балістичних засобів.
Набагато важливіше розуміти кінцевий результат: які цілі вдалося знищити, які ракети були перехоплені та наскільки ефективно спрацювала система захисту.
В умовах війни сама цифра не завжди розповідає всю історію.
За кожною ракетою стоять секунди роботи операторів, рішення командирів, можливості конкретного комплексу ППО та наявність боєприпасів для перехоплення. А іноді — ще й технічні проблеми самого засобу ураження, через які він не досягає визначеної цілі.
Тому офіційна статистика Повітряних сил може виглядати менш детальною, ніж хотілося б багатьом громадянам. Проте за цією стриманістю стоїть цілком конкретна логіка: не розкривати противнику більше інформації, ніж необхідно суспільству для розуміння результатів роботи української оборони.
І поки Росія продовжує вдосконалювати та розширювати свій ракетний арсенал, питання посилення української ППО залишається одним із найкритичніших. Особливо це стосується захисту від балістичних цілей, для протидії яким потрібні не лише сучасні комплекси, а й достатня кількість ракет-перехоплювачів.
