Попри багаторічні санкції, введені проти Росії через її агресію проти України, країна продовжує отримувати західну зброю. Як показує розслідування The Insider, Investigace.cz, IrpiMedia та Vlast.kz, за останні роки експорт стрілецької зброї з Європейського Союзу, США та Туреччини до країн Центральної Азії суттєво зріс. Саме через ці країни, імовірно, здійснюється реекспорт до Росії, що дозволяє обходити міжнародні санкції.
Реекспорт як спосіб обходу санкцій
Санкції проти Росії передбачають заборону на постачання зброї, боєприпасів та інших військових товарів. Однак через схеми реекспорту Росія отримує необхідне спорядження. Наприклад, експорт італійських гвинтівок до Вірменії за останні чотири роки зріс у 30 разів. Аналогічна тенденція спостерігається і в інших країнах.
У 2022 році Киргизстан, який раніше не купував зброю в Італії, раптово отримав 882 одиниці, а у 2023 році — вже 4434. Експорт зброї з Туреччини до Грузії виріс з 8426 одиниць у 2019 році до 18 843 одиниць у 2023-му.
Таким чином, країни Центральної Азії та Кавказу стали ключовими посередниками, через які зброя та боєприпаси, виготовлені в Європі чи США, можуть потрапляти до Росії.
Зв’язки з західними компаніями
Розслідування виявило, що деякі європейські компанії прямо чи опосередковано підтримують співпрацю з російськими структурами. Яскравий приклад — люксембурзький холдинг Beretta, який є мажоритарним власником російського імпортера зброї навіть після введення санкцій.
Згідно з розслідуванням, "Російський Орел", спільне підприємство Beretta зі збройовим бароном Михайлом Хубутієм, у 2024 році отримало понад тисячу одиниць зброї та більше мільйона набоїв, вироблених європейськими компаніями холдингу. Такі дії не лише порушують постанови Ради ЄС від 2014 року, а й суперечать санкціям США.
Непрямі наслідки та виклики
Експерти підкреслюють, що така ситуація створює додаткові ризики для міжнародної безпеки. Росія використовує отриману зброю не лише для власних потреб, але й для забезпечення озброєння окупаційних військ у Криму, на Донбасі та інших окупованих територіях.
Ба більше, деякі європейські чиновники, за даними журналістів, свідомо ігнорують ці факти або ж сприяють реалізації таких схем, мотивуючи це економічними інтересами своїх країн.
Що далі?
Розслідування привертає увагу до необхідності жорсткішого контролю за дотриманням санкційних обмежень. Експорт зброї до третіх країн, які можуть стати посередниками для реекспорту, повинен бути під суворим наглядом. Крім того, міжнародна спільнота має посилити механізми моніторингу та запровадити додаткові санкції проти компаній, які порушують встановлені обмеження.
На фоні продовження війни в Україні такі випадки демонструють, наскільки складно підтримувати ефективність санкцій без комплексного підходу до їхнього впровадження та контролю.
