Незалежність зруйнована — підтримка зупинена
22 липня 2025 року стало переломним днем для української антикорупційної системи. Верховна Рада ухвалила закон, що підпорядковує НАБУ та САП генеральному прокурору, а президент Володимир Зеленський підписав його того ж дня. Це рішення, яке може здатися технічним або адміністративним, насправді підірвало одну з головних гарантій чесності та прозорості в роботі державних інституцій — незалежність антикорупційної інфраструктури.
Саме ця інфраструктура була своєрідним запобіжником, що забезпечував довіру донорів до української влади після початку повномасштабного вторгнення. Вона давала змогу переконати західних партнерів, що мільярди євро, які щороку надходять до бюджету України, не потраплять у кишені можновладців. Знищення цієї довіри миттєво викликало серйозні наслідки — як у публічному, так і в дипломатичному просторі.
Євросоюз відреагував не лише заявами про "занепокоєння", а й діями, які мають потенціал зруйнувати економічну стабільність України. Фінансування, що досі підтримувало соціальні видатки, освітні й медичні програми, а також зменшувало тиск на бізнес, опинилося під загрозою.
Гроші в обмін на принципи: як працює система допомоги
З початку великої війни Україна отримала майже 139 мільярдів доларів міжнародної допомоги, з яких понад третина — від Євросоюзу. Програма Ukraine Facility та механізм ERA Loans стали основними джерелами підтримки, забезпечуючи гнучке, але вимогливе фінансування в обмін на реформи. Ця модель ґрунтується на "маяках" — конкретних зобов’язаннях України перед ЄС у сфері реформ, прозорості, верховенства права.
Порушення принципу незалежності НАБУ і САП стало викликом для всієї цієї системи. Якщо одна з ключових реформ, яка гарантує контроль над використанням коштів, знищується, довіра донорів розсипається. Це вже призвело до скорочення обсягів фінансування — замість запланованих 4,5 мільярда євро у черговому транші Україна отримає лише 3 мільярди. Причина — не лише новий закон, а й невиконані зобов’язання першого та другого кварталів 2025 року, серед яких — затягування реформи АРМА.
Проте навіть ці скорочення виглядають менш загрозливо на тлі рішень, що ухвалюються за зачиненими дверима. Європейські партнери вже попередили Київ: до відновлення незалежності НАБУ та САП фінансування заморожується повністю. Мова йде не тільки про транші від ЄС, а й про кредити від міжнародних фінансових інституцій, таких як ЄБРР і ЄІБ.
Бюджет на межі: що втрачає Україна
Фінансовий план України на 2025 рік передбачає отримання 30 мільярдів євро від Євросоюзу: 12,5 мільярда — за програмою Ukraine Facility, 17,2 мільярда — за ERA Loans. Частина цих коштів уже перерахована, але основна маса, близько 18 мільярдів євро, залишається заблокованою.
Ці суми є життєво необхідними. Вони покривають дефіцит бюджету, фінансують соціальні програми, забезпечують стабільність гривні. Якщо фінансування не поновиться, розмір "дірки" у бюджеті у 2026 році може зрости до 40 мільярдів доларів. Це поставить під загрозу виплату пенсій, зарплат, субсидій, а також обслуговування державного боргу.
Крім того, замороження європейських програм може запустити ефект доміно. Від ЄС залежать рішення інших донорів — від МВФ до Канади й Японії. Без підтримки з боку Фонду Україні буде складно отримати нові кредити, а домовленості з рештою партнерів — зірвуться автоматично. Таким чином, підпис під законом про підпорядкування антикорупційної інфраструктури може коштувати Україні понад 60 мільярдів доларів у 2025–2026 роках.
Політична ціна: страх, опір і безвідповідальність
Попри катастрофічні наслідки, в українському парламенті досі немає одностайності щодо скасування скандального закону. Частина депутатів підтримувала його з ідеологічних міркувань або через особисту зацікавленість — хтось був фігурантом антикорупційних розслідувань, хтось боявся, що НАБУ володіє компроматом. Інших просто залякали.
Опоненти незалежності НАБУ не приховують: йдеться про контроль. Контроль над процесами, над інформацією, над "незручними" розслідуваннями. Така логіка не лише відкидає країну у минуле, вона знецінює ті жертви, які українці приносять щодня на фронті та в тилу.
Після тиску громадськості й партнерів президент Зеленський вніс до парламенту новий законопроєкт — про повернення незалежності НАБУ і САП. Його мають розглянути вже 31 липня. У західних столицях чекають, що голосування відбудеться у двох читаннях одразу, і що президент підпише документ без зволікань. Це шанс на порятунок, але й останній тест на відповідальність перед власним народом.
Ризики майбутнього: репутація, яка не підлягає девальвації
Урок, який має винести українська влада з цієї ситуації, полягає не лише у технічному поверненні незалежності антикорупційних органів. Справжній виклик — це відновлення репутації. Репутація — це не абстракція. Це конкретна довіра донорів, стабільність на валютному ринку, соціальний спокій. Це підтримка мільйонів українців, які очікують не лише на перемогу у війні, а й на чесну державу після неї.
Уже зараз ЄС сигналізує про жорсткіші вимоги до української влади. Парламент має ухвалити низку ключових реформ: щодо діяльності місцевого самоврядування, прозорості суддів, цифровізації процесів. Крім того, Київ має завершити конкурс на посаду голови БЕБ та повернути довіру МВФ.
Майбутні транші залежатимуть не лише від рішень Верховної Ради, а й від готовності уряду бути чесним із громадянами та партнерами. Помилки ще можна виправити. Але другий шанс може бути останнім.
Замість післямови: ціна помилки
Ситуація навколо НАБУ і САП стала лакмусовим папірцем не лише для української демократії, а й для зрілості влади. Те, як швидко й рішуче парламент і президент виправлять свою помилку, визначить, чи отримає країна життєво необхідну допомогу. І, можливо, навіть більше — чи збережеться віра у те, що після війни Україна стане державою, яку її громадяни заслуговують.
Це не просто боротьба за мільярди. Це боротьба за принципи, які визначатимуть українське завтра.
