Після домовленостей у Парижі щодо базових гарантій безпеки для України переговори зі США переходять у найжорсткішу фазу. Володимир Зеленський заявив, що команда обговорюватиме «найскладніші питання» — території на сході та контроль над Запорізькою АЕС, найбільшою атомною станцією Європи.
Україна намагається закріпити механізми стримування, які унеможливлять повторну агресію Росії після потенційного припинення вогню. Європейські лідери вже публічно вітали американську підтримку безпекового «бекстопу», але без вирішення територіального вузла мирний пакет не може бути завершений.
Зеленський наголосив, що Україна «не уникає найважчих тем» і не стане перешкодою для миру, але мир має бути гідним. Це важливий сигнал для союзників: Київ готовий говорити про найболючіше, однак не прийматиме формул, які легалізують окупацію або створюють заморожений конфлікт.
Наступний раунд перемовин між американськими та українськими переговірниками запланований у Парижі. Завдання — прибрати «останній набір стоп-факторів» перед тим, як будь-який проект домовленості покажуть Москві. І саме тут починається зона максимального політичного ризику.
Питання територій лишається практично нерозв’язним, бо Росія висуває вимоги, які Україна вважає неприйнятними. Для Києва територіальні поступки означають не лише втрату людей і економіки, а й відкриті двері для наступної війни. Тому формат може зсунутися в бік тимчасових режимів, а не «обміну» землями.
Окремим блоком стоїть Запорізька АЕС. Її контроль — не лише символ окупації, а й критична загроза енергобезпеці та ядерній безпеці регіону. Якщо станція залишиться під російським військовим контролем, будь-які домовленості про стабільність виглядатимуть крихкими та умовними.
Зеленський доручив команді обговорити й формати зустрічей на рівні лідерів між Україною, США та європейськими державами. Це натяк на те, що далі можуть знадобитися політичні рішення найвищого рівня, коли технічні делегації впираються у «стелю» мандатів.
Американські представники — спецпосланець Стів Віткофф і Джаред Кушнер — заявляють, що сторони досягли «операційної конвергенції» щодо протоколів безпеки. Меседж з Вашингтона: безпекові правила майже дописані, і тепер проблема — не оборонні механізми, а політичні умови миру.
Паралельно Кремль не демонструє готовності відмовитися від своїх воєнних цілей. Російські сили тиснуть на фронті та продовжують дронові атаки, зокрема по енергетичній інфраструктурі України. Ця реальність підриває переговорну атмосферу: важко продавати «мир», коли атаки тривають щодня.
Показовою стала кадрова зміна в українській переговорній команді. До неї входить Кирило Буданов, колишній керівник воєнної розвідки, якого призначили після відставки Андрія Єрмака на тлі корупційного скандалу. Київ таким чином демонструє жорсткіший, безпеково-орієнтований підхід.
Буданов публічно заявив, що переговори тривають заради тривалого миру та надійних гарантій, а національні інтереси України будуть захищені. Це важливо, бо всередині країни будь-які дискусії про території або АЕС будуть сприйматися через призму «червоних ліній».
Реальний компроміс, якщо він можливий, ймовірно лежить у комбінації: сильні гарантії стримування, міжнародні механізми контролю за припиненням вогню, спеціальний режим для ЗАЕС і політична формула щодо територій, яка не фіксує остаточної відмови України від суверенітету.
Найближчі тижні визначать, чи перетвориться «прорив» у безпеці на справжній рамковий пакет миру. Якщо питання територій і ЗАЕС не зрушить, переговори ризикують зависнути, а Росія отримає стимул тягнути час, продовжуючи виснаження України та тестуючи єдність Заходу.
