Володимир Зеленський фактично поставив уряду жорсткий дедлайн: «Сенс Банк» має бути приватизований уже цього року без жодних затримок. Заява пролунала не як технічне уточнення банківської політики, а як частина ширшого економічного сигналу — держава більше не хоче залишатися найбільшим гравцем фінансового сектору довше, ніж це диктує воєнна необхідність.
Ідеться не лише про долю одного банку. Питання «Сенс Банку» поступово перетворюється на тест для всієї моделі державної присутності у банківській системі України. Після націоналізації у 2023 році держава отримала актив, який необхідно або швидко інтегрувати в ефективну модель управління, або повернути приватному капіталу без втрати вартості та репутаційних ризиків.
У нинішній конфігурації влада дедалі частіше демонструє готовність скорочувати прямий контроль над фінансовим сектором там, де це можливо без втрати стабільності. За попереднім аналізом «Дейком», саме державні банки залишаються однією з головних точок дискусії між урядом, міжнародними партнерами та бізнесом щодо майбутньої архітектури української економіки після війни.
Зеленський у своїй заяві прямо пов’язав приватизацію банку з необхідністю лібералізації банківської сфери та розширення підприємницьких можливостей. Це важлива зміна риторики. Якщо у перші роки повномасштабної війни держава концентрувалася на контролі, стабілізації та ручному управлінні фінансовими потоками, то тепер дедалі помітніше звучить інша логіка — економіка має повертатися до конкурентної моделі.
Для Кабінету Міністрів це означає значно складніше завдання, ніж проста підготовка активу до продажу. Потрібно одночасно забезпечити прозорий механізм приватизації, знайти покупця, який не створюватиме політичних чи санкційних ризиків, і при цьому не допустити знецінення банку через затягування процесу.
Окремий нерв ситуації — політичний фон навколо «Сенс Банку». Останні місяці банк регулярно опиняється у центрі публічних конфліктів через звинувачення у недостатньому контролі за фінансовими операціями, пов’язаними з тіньовим гральним бізнесом. Голова парламентського комітету Данило Гетманцев відкрито критикував Національний банк, заявляючи про системне ігнорування схем, які роками працювали навколо нелегального гемблінгу.
Цей контекст суттєво ускладнює майбутню приватизацію. Потенційний інвестор оцінюватиме не лише фінансові показники установи, а й регуляторні ризики, які можуть виникати навколо банку після зміни власника. Будь-яка підозра щодо непрозорості процесу автоматично знижуватиме інвестиційну привабливість активу.
Паралельно уряд намагається перебудувати правила роботи грального ринку. У Мінцифрі вже готують систему цифрового контролю та нову модель оподаткування для азартного бізнесу. Правоохоронні органи посилюють тиск на нелегальні онлайн-казино, особливо після викриття масштабної мережі з оборотом у мільярди гривень, до якої були причетні громадяни України та РФ.
Саме тому історія «Сенс Банку» виходить далеко за межі окремої фінансової установи. Вона перетинає одразу кілька великих тем — очищення фінансового сектору, боротьбу з тіньовою економікою, скорочення державної присутності в банківській системі та підготовку України до післявоєнної конкуренції за капітал.
Для міжнародних інвесторів швидкість приватизації стане індикатором того, наскільки українська влада здатна виконувати власні економічні рішення без багаторічного бюрократичного зависання. Для уряду — це перевірка на ефективність управління державними активами. Для ринку — сигнал про те, чи готова країна переходити від моделі воєнного адміністрування до економіки, де приватний капітал знову отримує простір для роботи.
І саме тому слова президента про «відсутність затримок» звучать значно ширше, ніж просто вимога продати один банк до кінця року.
