Зима в Україні 2026 може стати одним із найважчих випробувань від початку повномасштабної війни. Російські удари вже завдали інфраструктурі близько $10 млрд збитків, блокування портів загрожує десяткам мільярдів доларів експорту, а щоденні воєнні витрати зросли до $190 млн.
Україна входить у холодний сезон із небезпечним поєднанням військового, енергетичного й фінансового тиску. Посилення російських ударів руйнує критичну інфраструктуру та промисловість саме тоді, коли державі потрібно одночасно фінансувати армію, ремонтувати енергосистему й готувати міста до зими.
Міністр економіки Олександр Кравченко оцінює пошкодження інфраструктури та основних фондів від російських повітряних ударів від початку року майже у $10 млрд. Ширший вплив атак і фактичного блокування портів, за його оцінкою, забирає в економіки приблизно 1,5 відсоткового пункту ВВП.
Йдеться вже не лише про вартість зруйнованої електростанції, складу чи підприємства. Кожне ураження створює другий економічний удар: виробництво простоює, бізнес втрачає замовлення, працівники — доходи, держава — податки, а транспортні й енергетичні витрати для тих, хто продовжує працювати, зростають.
Попередній аналіз «Дейком» відкритих і перевірених даних показує, що головний ризик зими полягає саме в накопиченні цих ефектів. Російські удари одночасно зменшують економічну базу, з якої фінансується оборона, і змушують державу витрачати більше на ремонт, захист, резервне живлення та соціальну підтримку.
Однією з найуразливіших ланок став Чорноморський експорт. Посилені атаки на південні регіони та портову інфраструктуру фактично обмежили нормальну роботу морських маршрутів. Кравченко оцінює приблизно у $40 млрд експортну виручку, яка опинилася під ризиком через нинішню ситуацію.
Через чорноморські порти Україна традиційно відправляє значну частину зерна, олії, залізної руди, металу та іншої масової продукції. Для цих товарів морська логістика критична через великі обсяги й низьку маржу. Переведення потоків на залізницю чи автомобільні маршрути робить експорт дорожчим і менш конкурентним.
Удари по логістиці тому працюють як окрема форма економічного тиску. Росії не обов’язково фізично знищити весь порт, щоб завдати збитків: достатньо підвищити ризик для суден, страхування, терміналів і залізничних підходів настільки, щоб частина перевезень стала нерентабельною або регулярно зупинялася.
Одночасно погіршується стан державних фінансів. За офіційними даними бюджетного комітету Верховної Ради, за вісім місяців загальний фонд без урахування грантів недоотримав 33,1 млрд грн проти плану. Майже половина цього відхилення — 15,6 млрд грн — припала лише на серпень.
Ширша оцінка внутрішніх доходів, озвучена на конференції в Києві, вказувала на відставання приблизно на $1,35 млрд. Різниця з бюджетною статистикою пояснюється різним набором доходів і методикою підрахунку, однак напрямок однаковий: війна дедалі сильніше тисне на здатність держави самостійно генерувати гроші.
За перші вісім місяців Україна витратила на оборону близько $42 млрд без урахування військової допомоги, отриманої у натуральній формі. Водночас внутрішні доходи та локальні запозичення забезпечили близько $39 млрд. Це означає, що навіть власну частину воєнних потреб уже дедалі складніше покривати без зовнішнього ресурсу.
Щоденна вартість війни у 2026 році, за оцінкою голови бюджетного комітету Роксолани Підласи, зросла приблизно до $190 млн проти $140 млн у 2024-му. Причинами вона назвала інфляцію, більшу чисельність війська, дорожчі боєприпаси та зростання соціальних виплат родинам загиблих військових.
Це створює принципово складнішу бюджетну конструкцію. У попередні роки міжнародна підтримка переважно дозволяла фінансувати цивільні потреби, поки внутрішні ресурси спрямовували на оборону. Тепер масштаб військових витрат дедалі частіше змушує Київ шукати зовнішні кошти й для безпосереднього підтримання обороноздатності.
Попри дефіцит ресурсів, підготовка до опалювального сезону триває. Станом на початок вересня до зими було готово 79,2% житлового фонду — понад 114 тисяч будинків із майже 144 тисяч запланованих. Окрема увага приділяється прифронтовим регіонам, де комунальна інфраструктура постійно перебуває під ударами.
Уряд і місцева влада ремонтують тепломережі, котельні та системи водопостачання, створюють запаси палива й розгортають розподілену генерацію. Та цього року підготовка означає більше, ніж технічний ремонт: громади повинні мати резервне живлення й можливість швидко відновлювати базові послуги після нових атак.
На початку вересня уряд визнав, що частина регіонів відстає від графіків спорудження захисних конструкцій та підключення необхідного обладнання. Прем’єр доручив посилити контроль за кожним критичним об’єктом, оскільки завершення таких робіт до початку холодів стає питанням не комфорту, а стійкості держави.
Проблема полягає в тому, що Росія може руйнувати інфраструктуру швидше, ніж Україна встигає її відновлювати. Захищений трансформатор, нова котельня чи газопоршнева установка підвищують стійкість системи, але потребують обладнання, персоналу й грошей — тих самих ресурсів, яких дедалі більше вимагає фронт.
Особливо небезпечним буде сценарій одночасних ударів по енергетиці та експортних секторах. Якщо підприємство втрачає електроенергію, а порт — можливість відвантажувати продукцію, економічний ефект множиться. Компанія спочатку скорочує виробництво, потім валютну виручку, зайнятість і податкові платежі.
Саме тому зимова стійкість України залежатиме не лише від кількості ракет ППО чи запасів газу. Не менш важливими будуть робота портів, залізниці, металургії, аграрного експорту та банківської системи. Держава повинна одночасно зберегти фізичне функціонування країни й потік грошей, який це функціонування фінансує.
Міжнародна допомога залишається критичною частиною цієї конструкції. Лише за вісім місяців до загального фонду бюджету надійшло 569,6 млрд грн грантової підтримки, тоді як загальні касові видатки державного бюджету сягнули 4,04 трлн грн. Це показує масштаб залежності воєнної економіки від партнерів.
Зима в Україні 2026 тому буде випробуванням не одного енергетичного сектору, а всієї моделі воєнної економіки. Росія намагається зробити кожен удар подвійним — спочатку фізично зруйнувати об’єкт, а потім перетворити його втрату на менший експорт, нижчі доходи й більший бюджетний дефіцит.
Україна вже навчилася відновлювати енергосистему після масштабних атак, створювати резервні маршрути й підтримувати роботу держави в умовах війни. Але п’ятий воєнний опалювальний сезон починається з меншого фінансового запасу міцності. Цієї зими головним ресурсом стане не лише енергія, а й здатність економіки оплачувати власну стійкість.
