Житлова криза в Іспанії поступово виходить за межі проблеми молодого покоління. Все більше людей середнього та старшого віку, які ще нещодавно розраховували зустріти пенсію у власному помешканні, змушені залишатися орендарями.
Як пише El País, ця тенденція особливо помітна серед покоління «бебі-бумерів» — людей, народжених приблизно з кінця 1950-х до середини 1970-х років. Для багатьох із них придбання житла сьогодні стало значно складнішим завданням, ніж для попередніх поколінь.
Почесний професор прикладної економіки Автономного університету Барселони Хосеп Олівер називає ситуацію «бомбою уповільненої дії». На його думку, держава має якнайшвидше реагувати на зміни, оскільки проблема житла поступово перетворюється і на проблему майбутнього пенсійного забезпечення.
Все більше людей середнього віку залишаються орендарями
Більшість орендарів в Іспанії традиційно становлять люди віком від 30 до 40 років. Однак останніми роками ситуація помітно змінюється.
За даними CaixaBank Research, частка орендарів віком від 45 до 65 років постійно збільшується. Статистика Національного інституту статистики Іспанії також підтверджує цю тенденцію.
У 2024 році 14,9% домогосподарств, очолюваних людьми віком від 45 до 65 років, жили в орендованому житлі. Для порівняння, у 2004 році таких домогосподарств було лише 6,5%.
Серед людей віком 65 років і старше частка орендарів також зросла — з 3,2% у 2004 році до 5,2% у 2024-му.
За словами Олівера, сьогодні люди старшого віку вже становлять значну частину орендного ринку.
«Якщо розбивати за віковими групами, то в Іспанії 32% усіх домогосподарств, які орендують житло, очолюють люди віком 50 років і старше», — зазначає експерт.
Таким чином, оренда перестає бути лише тимчасовим рішенням для молодих людей, які ще не встигли придбати власне житло. Для частини населення вона може стати постійним способом проживання аж до пенсійного віку.
Найбільше страждають люди з низькими доходами
Окремою проблемою є фінансове навантаження на орендарів. У середньому іспанські домогосподарства витрачають на житло близько чверті своїх доходів. Однак серед сімей із найнижчими заробітками ситуація набагато складніша.
Понад 37% усіх договорів оренди припадає на третину домогосподарств із найнижчими доходами. При цьому вони витрачають на оренду близько 44% свого доходу.
Це суттєво перевищує рівень у 30%, який часто використовують як орієнтир максимально допустимого навантаження на бюджет домогосподарства.
Якщо додати до орендної плати витрати на електроенергію, воду, опалення та інші базові потреби, у таких сімей може залишатися менше половини доходу на всі інші витрати.
Чому люди не можуть придбати власне житло
Експерти називають одразу кілька причин погіршення ситуації.
Однією з них є стрімке зростання вартості нерухомості. Одночасно іпотечне кредитування стало менш доступним для частини населення.
Віцепрезидент Мадридської асоціації ріелторських компаній Ана Солосабаль зазначає, що після низки фінансових криз частина людей віком від 50 до 60 років просто не має достатнього капіталу для першого внеску за іпотекою.
Тобто навіть за наявності стабільного доходу придбати квартиру може бути складно через відсутність необхідних заощаджень.
Додатковий тиск створює і демографічна ситуація. В Іспанії збільшується кількість домогосподарств, які складаються лише з однієї людини. У таких випадках усі витрати на житло припадають на одного мешканця, а можливості накопичувати кошти значно менші.
Розлучення також впливають на ринок житла
Ще одним фактором експерти називають збільшення кількості розлучень.
Якщо раніше подружжя могло спільно оплачувати одне житло, після розриву сім'ї виникає потреба фактично утримувати два окремі помешкання.
Для людей середнього віку це може стати особливо складним випробуванням. У них може вже не бути достатнього часу для накопичення нового капіталу або погашення довгострокової іпотеки.
У результаті частина людей, які ще кілька років тому планували придбати житло або вже мали власну квартиру, можуть знову опинитися на ринку оренди.
Що це означає для майбутніх пенсіонерів
Найбільше занепокоєння експертів викликає не сама оренда, а те, що відбуватиметься після виходу людей на пенсію.
Власне житло традиційно є одним із ключових способів зменшити витрати людини після завершення трудової діяльності. Якщо ж пенсіонер продовжує сплачувати оренду, значна частина його щомісячного доходу й надалі буде спрямована на житло.
Особливо складною така ситуація може стати для людей із невисокими пенсіями.
Саме тому нинішня житлова проблема в Іспанії поступово перетворюється на питання соціальної та економічної політики на десятиліття вперед.
Експерти попереджають: якщо доступність житла не покращиться, країна може зіткнутися з поколінням літніх людей, які не мають власної нерухомості та змушені витрачати значну частину пенсії на оренду.
Тож житлова криза в Іспанії вже не виглядає виключно проблемою молодих. Вона поступово наздоганяє тих, хто ще працює, але вже замислюється про пенсію — і саме для цієї категорії населення наслідки можуть виявитися найбільш серйозними.
