Росія може готуватися до нового, значно масштабнішого рівня ракетних ударів по Україні. Йдеться не просто про збільшення кількості ракет у черговій комбінованій атаці, а про потенційне формування ударного залпу, який за своїм масштабом може стати надзвичайно складним випробуванням для української протиповітряної оборони.
Про це в інтерв’ю Associated Press заявив командувач Сил безпілотних систем Роберт Бровді, відомий за позивним «Мадяр». За його словами, наразі російська сторона має можливість одночасно запускати до 77 балістичних ракет. Однак у перспективі цей показник планують збільшити майже у 2,5 раза — до 200 ракет за одну атаку.
Цифра у 200 балістичних ракет звучить як теоретичний сценарій, однак сама тенденція до нарощування ракетного виробництва та ударних можливостей створює для України серйозну проблему. Адже сучасна війна дедалі більше перетворюється на протистояння не лише технологій, а й ресурсів: хто швидше вироблятиме засоби ураження, хто матиме більше боєприпасів і, найголовніше, хто зможе забезпечити достатню кількість засобів захисту.
Головна проблема — не лише ракети, а можливість їх перехопити
За словами Бровді, одна з найбільш вразливих точок української оборони полягає саме в недостатній кількості засобів для перехоплення балістичних цілей.
Україна має обмежену кількість систем, здатних ефективно протидіяти балістичним ракетам. Особливе значення тут мають американські комплекси Patriot та їхні ракети-перехоплювачі. Але такі боєприпаси є дорогими, складними у виробництві та потребують постійного поповнення запасів.
У разі одночасного запуску десятків або навіть сотень балістичних ракет виникає принципова проблема: навіть дуже потужна система протиповітряної оборони має фізичні межі.
ППО не може безкінечно збільшувати кількість перехоплень лише за рахунок підвищення ефективності. Якщо кількість цілей різко зростає, відповідно збільшується й потреба у перехоплювачах, радарах, пускових установках, навчених розрахунках та системах управління.
Саме тому потенційне збільшення кількості балістичних ракет в одному ударі є небезпечним не тільки через саму кількість боєприпасів. Воно може створювати ситуацію перевантаження оборони.
Бровді фактично попередив: навіть якщо Росії вдасться реалізувати лише частину заявленого потенціалу, всі ці ракети будуть спрямовані в бік України.
Це означає, що питання захисту українських міст дедалі більше залежатиме від здатності держави заздалегідь виявляти підготовку ударів, зменшувати можливості противника з виробництва та застосування ракет, а також системно посилювати власну ППО.
Чому виробництво ракет стає ключовою ціллю
На думку Бровді, одним із головних способів зменшити масштаб майбутніх ракетних ударів є вплив на виробничу інфраструктуру, яка забезпечує створення ракетного озброєння.
Логіка тут проста: якщо кількість ракет, які можуть бути використані під час атаки, постійно збільшується, одних лише оборонних заходів може бути недостатньо.
Україна змушена одночасно вирішувати дві задачі. Перша — захищати міста, енергетику, промисловість, військові об’єкти та цивільне населення. Друга — не дозволяти російській військовій машині безперешкодно нарощувати виробництво засобів ураження.
Саме тому ракетно-виробничі підприємства, компоненти, логістика та інші елементи оборонно-промислового комплексу Росії залишаються одним із ключових факторів у цій війні.
Якщо виробництво зростає швидше, ніж Україна отримує можливості для захисту, баланс поступово зміщується не на користь української сторони.
«Шахеди» додають ще один вимір загрози
Однак проблема не обмежується балістичними ракетами.
За словами Бровді, протягом останніх тижнів суттєво зросла й концентрація реактивних безпілотників типу Shahed. За його оцінкою, їхня кількість збільшилася приблизно у 2,5 раза.
Саме масове застосування безпілотників дозволяє створювати додаткове навантаження на українську систему ППО.
У цьому й полягає особливість комбінованих ударів. Окремо ракети та дрони становлять різні типи загроз, але під час масштабної атаки вони можуть використовуватися одночасно. ППО при цьому має реагувати на різні цілі, які відрізняються за швидкістю, висотою польоту, траєкторією та іншими характеристиками.
Чим більше таких цілей з’являється одночасно, тим складнішим стає завдання для оборони.
І це вже не питання одного конкретного нічного удару. Йдеться про довготривале виснаження ресурсів.
Росія нарощує виробництво ракет
Додаткову тривогу викликають дані української розвідки щодо темпів виробництва російського ракетного озброєння.
За даними ГУР, Росія здатна проводити приблизно 3–4 комбіновані атаки щомісяця. У таких ударах можуть використовуватися ракети різних типів у поєднанні з великою кількістю безпілотників.
Серед потенційних цілей називаються Київ, Запоріжжя, Дніпро та Харків. Ці міста мають стратегічне значення для України, зокрема через концентрацію підприємств оборонно-промислового комплексу та важливу роль у функціонуванні держави.
Особливо показовими є дані щодо виробничих планів.
За інформацією української розвідки, за основними типами ракетного озброєння Росія виконує місячні виробничі плани приблизно на 110–120%. За окремими позиціями показники ще вищі.
Зокрема, повідомлялося, що станом на 3 серпня Росія вже виконала річний план виробництва ракет «Онікс» і «Циркон».
Якщо ці темпи зберігатимуться, проблема для України полягатиме не лише у вже накопичених запасах. Москва отримуватиме можливість регулярно поповнювати ракетний арсенал і підтримувати високу інтенсивність атак.
ППО стає питанням стратегічного виживання
На тлі таких даних питання посилення української протиповітряної оборони виходить далеко за межі військової статистики.
Для звичайного українця це означає дуже просту річ: від кількості систем ППО та ракет-перехоплювачів безпосередньо залежить, скільки цілей можна буде зупинити до того, як вони досягнуть своїх маршрутів і цілей.
Україна потребує не лише нових комплексів. Потрібні боєприпаси до них, запасні компоненти, радари, системи виявлення та управління, а також можливість швидко відновлювати ресурс після інтенсивних атак.
Це одна з причин, чому міжнародна військова допомога залишається критично важливою.
Потенційний залп у десятки чи сотні балістичних ракет — це вже не просто питання того, наскільки ефективно працює конкретний комплекс ППО. Це питання масштабів усієї системи оборони.
Нова реальність війни
Попередження Бровді показує, наскільки швидко змінюється характер ракетної війни.
Ще кілька років тому масована атака могла сприйматися як виняткова подія. Тепер Україна змушена виходити з того, що великі комбіновані удари можуть стати регулярним інструментом тиску.
І тут важливо розуміти: цифра у 200 ракет не означає, що під час найближчої атаки неодмінно буде запущено саме стільки боєприпасів. Це оцінка потенційної спроможності, про яку попередив український військовий керівник.
Але навіть сама перспектива такого збільшення є серйозним сигналом.
Росія намагається масштабувати виробництво, збільшувати кількість засобів ураження та одночасно вдосконалювати способи їхнього застосування. Україна, своєю чергою, має посилювати ППО, розвивати безпілотні системи, розвідку та засоби протидії виробничому потенціалу противника.
У цій війні вже недостатньо просто пережити чергову атаку. Потрібно зробити так, щоб наступна атака була слабшою за попередню.
Саме тому повідомлення про можливість запуску до 200 балістичних ракет варто сприймати не як чергову страшну цифру у новинах, а як попередження про напрямок, у якому розвивається ракетна загроза.
Для України це означає необхідність діяти на випередження. Посилювати ППО. Нарощувати виробництво власних засобів захисту та ураження. Розвивати технології. Поглиблювати міжнародну співпрацю.
І головне — не дозволяти противнику перетворити перевагу у кількості ракет на перевагу, яку вже неможливо компенсувати технологіями та організацією оборони.
Бо у війні, де одна сторона намагається збільшити кількість ракет із десятків до сотень за один удар, час на підготовку до нової реальності вимірюється вже не роками, а місяцями.
