В умовах повномасштабної війни, що триває понад три роки, удари по енергетичній інфраструктурі стали одним із ключових інструментів ведення бойових дій як для Росії, так і для України. Кожна зі сторін застосовує цю стратегію з двома основними цілями: завдати шкоди економічним ресурсам супротивника та вплинути на моральний стан населення.
Росія розпочала атаки на енергетичні об’єкти України вже восени 2022 року, коли стало зрозуміло, що її початковий план швидкого переможного удару зазнав невдачі. В умовах війни витривалості Москві довелося перейти до стратегії виснаження противника. Удар по електромережах, електростанціях та підстанціях мав на меті не лише зменшити можливості української армії, а й створити умови, при яких життя цивільного населення ускладнювалося через нестачу електроенергії, опалення та водопостачання.
З іншого боку, Україна, маючи підтримку Заходу, розпочала серію ударів по критичних об’єктах Росії, зокрема по нафтових і газових об’єктах. Головна мета таких ударів – скоротити доходи Росії від експорту енергоносіїв, що є основним джерелом фінансування її військових операцій. За даними фахівців, українські дрони регулярно проникають на глибину російської території, уражаючи нафтопереробні заводи, сховища пального, трубопроводи та інші ключові елементи інфраструктури.
Робітники оглядають лінію електропередач, відновлену після того, як вона була зруйнована під час російського страйку в Києві, Україна. Еміль Дак
Наслідки для Росії
Для Росії втрата доходів від енергетичного сектору має величезне значення. Нафтогазова галузь традиційно виступає головним джерелом валютних надходжень, а будь-яке скорочення поставок або пошкодження об’єктів інфраструктури прямо впливає на економічну стабільність країни. Наприклад, удари по нафтових терміналах у портах, що забезпечують експорт продукції, а також за ураження ключових об’єктів на системі «Дружба», можуть призвести до зниження пропускної здатності трубопроводів і, відповідно, до зниження доходів державного бюджету.
Попри це, російські нафтові компанії демонструють здатність швидко реагувати на пошкодження – завдяки резервним потужностям і оперативному ремонту деякі об’єкти встигають повернутися до роботи вже через короткий час. Проте навіть тимчасове скорочення виробництва створює додатковий тиск на економіку, що вже страждає від санкцій та втрати доступу до міжнародних ринків.
Вплив на Україну
Атаки Росії на енергетичну інфраструктуру України, у свою чергу, мають безпосередній вплив на життя мільйонів людей. Невдалі удари по електростанціях, підстанціях та лініях електропередач призводять до масштабних відключень електроенергії. У великих містах, таких як Київ, іноді тривають навіть багатогодинні «відключення», що позначається на роботі підприємств, школах та лікарнях. Ці перерви в постачанні електроенергії змушують населення шукати альтернативні джерела світла та опалення – від свічок до використання заряджених акумуляторів.
Не менше, ніж у випадку з Росією, ураження енергетичної інфраструктури призводить до руйнування систем водопостачання. Поломки водяних насосів та інші ушкодження мереж ускладнюють забезпечення населення питною водою, що під час холодної пори року може стати критичним фактором. За оцінками Київської Школи Економіки, збитки для української енергетичної інфраструктури сягають кількох мільярдів доларів, що підсилює економічне навантаження на країну.
У відповідь на атаки Росії, Україна змогла в певній мірі забезпечити стабільність енергопостачання завдяки модернізації своїх систем захисту. Західні постачальники допомогли облаштувати сучасні протиракетні системи, які дозволяють зменшити кількість ракетних ударів по життєво важливих об’єктах. Крім того, українські фахівці з інженерії та ремонту працюють цілодобово, щоб відновити пошкоджену інфраструктуру якомога швидше.
Скріншот із відео, опублікованого МНС Росії, показує пожежу на нафтосховищі в російському Брянську минулого року. МНС Росії, через Reuters
Стратегічні міркування
Атаки на енергетичну інфраструктуру – це не лише військова тактика, але й інструмент економічного тиску. Росія намагається використати удари по українських об’єктах для послаблення обороноздатності країни і створення морального тиску на цивільне населення. З іншого боку, удари України по російських об’єктах мають на меті скоротити потоки фінансових ресурсів до Москви, що забезпечують подальше ведення війни.
Експерти зазначають, що обидві сторони використовують цей інструмент не лише як засіб ураження, але й як спосіб сигналізувати про свої стратегічні наміри. Досягнення домовленості про тимчасову зупинку ударів по енергетичних об’єктах може стати першим кроком до зниження інтенсивності бойових дій. Проте, на даний момент рівень взаємної недовіри між сторонами залишається дуже високим, і будь-які домовленості швидше стають тимчасовими, ніж фундаментальними кроками до миру.
Подальші перспективи
З огляду на сучасну ситуацію, вирішення питання про енергетичні атаки є надзвичайно складним завданням. В обох країнах ведуться роботи з модернізації інфраструктури та підвищення її стійкості до ударів. Для України це означає не лише оперативне відновлення пошкоджених об’єктів, але й впровадження новітніх технологій для захисту енергосистеми. Для Росії – це пошук шляхів зменшення економічного впливу ударів, зокрема через резервні потужності та альтернативні маршрути постачання.
У міжнародному контексті ці удари мають додатковий вимір, оскільки вони впливають на загальну безпеку регіону. Зменшення енергетичних поставок з Росії до європейських країн може призвести до зростання цін на енергоносії, а відключення електроенергії в Україні – до гуманітарних криз. Тому обидві сторони змушені враховувати не лише власні стратегічні інтереси, але й глобальні економічні наслідки.
Експерти попереджають, що у випадку досягнення домовленості про тимчасову зупинку ударів, будь-яке подальше розгортання бойових дій може залежати від зовнішніх факторів – від підтримки Заходу для України до можливостей Росії зберігати свої економічні потоки. Проте, незважаючи на всі зусилля, обидві сторони стикаються з великими викликами в управлінні наслідками війни для цивільного населення та економіки.
ТЕЦ у невстановленому місці в Україні в листопаді. Маурісіо Ліма
У сукупності, атаки на енергетичну інфраструктуру стали ключовим елементом сучасного воєнного конфлікту між Україною та Росією. Обидві країни використовують цей інструмент для досягнення стратегічних цілей: Росія – для послаблення українського опору і зниження морального духу населення, а Україна – для скорочення доходів Москви, що фінансують війну.
Попри те, що тимчасові домовленості щодо зупинки ударів можуть бути досягнуті, взаємна недовіра залишається високою, і будь-які спроби деескалації стикаються з величезними труднощами. Оновлення та модернізація енергетичних систем стають пріоритетом для обох сторін, що допомагає зменшити економічний вплив ударів та забезпечити життєво важливі послуги для цивільного населення.
Таким чином, атаки на енергетичну інфраструктуру – це не лише військова стратегія, але й інструмент економічного та психологічного тиску, наслідки якого відчуваються як у Росії, так і в Україні. Незважаючи на спроби сторін зменшити інтенсивність ударів, загроза для життєдіяльності цивільного населення та економічної стабільності регіону залишається актуальною, що додає ще один вимір у складну і багатогранну картину сучасного конфлікту.
