Єврокомісія 23 березня зажадала від Будапешта пояснень після повідомлень, що глава МЗС Угорщини Петер Сійярто міг ділитися з Росією змістом конфіденційних дискусій усередині ЄС. Речниця Комісії Анітта Гіппер назвала ці повідомлення «вкрай тривожними» і наголосила, що довіра між державами-членами та інституціями є фундаментальною для роботи Союзу.
Поштовхом став матеріал The Washington Post, який з посиланням на чинних і колишніх європейських безпекових посадовців стверджував: Будапешт роками передавав Москві деталі обговорень у Раді ЄС, а Сійярто нібито телефонував Сергію Лаврову під час пауз у зустрічах і давав «прямі звіти» про те, що обговорювали міністри. AP передає цю ж суть звинувачень, але публічно оприлюднених документів чи технічних доказів наразі немає.
Саме тому це поки не історія про юридично доведене шпигунство, а про надзвичайно серйозну політичну підозру. Угорська влада все заперечує: Сійярто назвав заяви «фейковими новинами», а Віктор Орбан перевів сюжет у площину атаки на Угорщину. Але в Брюсселі достатньо вже того, що подібні підозри вважають правдоподібними не один і не два чиновники, а цілий пласт європейських співрозмовників.
За оцінкою Дейком, головна проблема для Орбана не в тому, що скандал уже щось остаточно довів, а в тому, що він потрапив у заздалегідь підготовлений ґрунт недовіри. Угорщину в ЄС давно сприймають як найбільш незручного партнера в російському питанні: Будапешт гальмує рішення щодо України, блокує великі фінансові пакети і постійно торгується навколо санкцій. На такому тлі будь-який новий сигнал про «відкриту лінію» до Кремля звучить для багатьох уже не як сенсація, а як підтвердження старих страхів.
Орбан виступає під час передвиборчого туру в Капошварі, Угорщина — Денеш Ердеш
Останні тижні лише підсилили це враження. На саміті 19 березня Орбан знову блокував реалізацію кредиту ЄС для України на 90 мільярдів євро, посилаючись на суперечку навколо постачання нафти через «Дружбу». Європейські лідери, за даними Reuters, AP та інших медіа, дедалі відвертіше говорять про втому від угорського шантажу, а окремі посадовці визнають, що вся дискусія тепер проходить у значно жорсткішій атмосфері.
У цьому сенсі нинішній скандал б’є не лише по репутації одного міністра. Він ставить під питання сам механізм довірчого обговорення всередині ЄС. Якщо хоча б частина держав починає припускати, що зміст закритих засідань може опинятися в Москві майже в реальному часі, тоді нормальна дипломатія всередині Союзу руйнується: колеги говорять менше, делегації обережнішають, а найчутливіші теми виносять у вузькіші формати. Саме так політична підозра поступово перетворюється на інституційну проблему.
Польський прем’єр Дональд Туск відреагував майже демонстративно: сказав, що такі новини «не повинні нікого дивувати» і що підозри існували давно, через що він сам на зустрічах говорить лише «стільки, скільки потрібно». Це важлива деталь, бо вона показує: справа вже не в одній газетній публікації, а в тому, що серед частини європейських столиць підозра щодо Будапешта давно стала частиною робочого мислення.
Для Єврокомісії ситуація особливо неприємна ще й тому, що ЄС паралельно посилює рамку боротьби з російськими гібридними діями. Рада ЄС у жовтні 2025 року продовжила санкційний режим проти осіб і структур, відповідальних за дестабілізаційні дії Росії, прямо пов’язуючи це з безпекою, стабільністю і цілісністю Союзу та його партнерів. Якщо на цьому фоні одна з держав-членів підозрюється у фактичному підживленні Кремля інформацією зсередини, це вже виглядає як підрив спільної лінії не ззовні, а зсередини.
Політичний момент для Орбана теж вкрай невдалий. Парламентські вибори в Угорщині призначені на 12 квітня 2026 року, і це, за оцінками багатьох спостерігачів, найважча кампанія для нього за останні роки. AP прямо пише, що головна опозиційна сила Tisza йде в опитуваннях попереду, а сама кампанія дедалі більше будується навколо тем України, Росії та безпеки. Скандал із можливим інформуванням Москви в такому контексті одразу переходить із брюссельського рівня на внутрішньоугорський.
Не випадково суперник Орбана Петер Мадяр уже назвав можливий російський «бек-канал» питанням, яке тягне на розслідування як державну зраду. Навіть якщо це формулювання політично загострене, його логіка зрозуміла: опозиція намагатиметься довести, що проблема Орбана не лише в ідеологічній близькості до Москви, а в реальному ризику для угорського суверенітету і місця країни в ЄС. Для Фідес це небезпечно, бо руйнує їхній улюблений образ «захисників національних інтересів».
Втім, перебільшувати теж не варто. Наразі немає оприлюдненого масиву доказів, який дозволив би незалежно перевірити всі деталі звинувачень. Не видно й формального розслідування на рівні ЄС із конкретними юридичними наслідками. Тому говорити, що Будапешт уже викрито, було б передчасно. Але говорити, що нічого серйозного не сталося, теж вже не можна: у політиці Євросоюзу втрата довіри часто не менш руйнівна, ніж формальне порушення правил.
Найближчі дні покажуть, чи зможе Угорщина дати переконливе пояснення, яке зніме хоча б частину напруги. Якщо ні, скандал матиме довше життя, ніж один медійний цикл: він вдарить по позиціях Орбана перед виборами, ще більше ускладнить переговори з Брюсселем щодо України й санкцій, а також зміцнить неформальну тенденцію обходити Будапешт у найчутливіших обговореннях. Для ЄС це був би один із найнеприємніших висновків війни Росії проти України: що слабка ланка може виявитися не на зовнішньому кордоні, а за столом переговорів.
