Угорська столиця вибухнула веселковим морем, коли сотні тисяч людей, включно з дипломатами з тридцяти трьох посольств, заполонили набережні та мости Дунаю, перетворивши тридцяту річницю Будапешт Прайд на масштабний марш свободи, що напряму кинув виклик ультраконсервативному курсу, який прем’єр-націоналіст Віктор Орбан проводив п’ятнадцять років.
Попри поліцейську заборону, винесену за новою поправкою до конституції, учасники пройшли через Елізабет-бридж і ланцюгом протягнулися безперервним потоком понад годину, демонструючи, що заборона Прайду й загрози адміністративних штрафів від шести до двохсот тисяч форинтів не зламають прагнення громадян до свободи зібрань.
Міський голова-опозиціонер Гергей Карачоні, який співорганізував подію під гаслом «Святкування свободи», назвав її «найпотужнішим сигналом, що Угорщина не згодна з політикою ненависті».
Він підкреслив, що масовий протест збігся з тріщинами всередині правлячої партії Фідес, де дедалі голосніше невдоволені депутати критикують авторитарні методи керівника й побоюються падіння підтримки на тлі зростання нової сили — партії «Тиса» Петра Модяра.
Сам Модяр, попри очікування, не прийшов на акцію, однак у Facebook закликав владу «припинити розпалювати ненависть» і будувати країну, де люди поважають одне одного «незалежно від того, у якій сім’ї народилися, у що вірять і кого кохають».
Аналітики відзначають, що така позиція дозволяє йому уникнути пастки культури війни, яку Фідес розігрував роками: замість того щоб визначати себе через ставлення до ЛГБТК+, нова опозиція б’є в болючі точки уряду — інфляцію, корупцію та зростання вартості життя.
Тим часом Європейська комісія, реагуючи на заборону Прайду, нагадала Будапешту про «фундаментальні свободи ЄС», а президентка Урсула фон дер Ляєн назвала марш «правом, за яке не повинно бути кримінальних чи адміністративних санкцій».
Парадоксально, але невдала спроба влади заблокувати акцію обернулася наймасовішою демонстрацією проти Орбана. Профспілки, студентські організації й пенсіонерські клуби, які раніше ігнорували культурні баталії, приєдналися, перетворивши захід на загальнонаціональний референдум щодо того, чи готові громадяни миритися з подальшим згортанням прав.
72-річний пенсіонер Іштван, що ніколи раніше не відвідував Прайд, пояснив присутність просто: «Це про свободу й толерантність, які жодна влада не має права стирати». Молодь же скандувала гасло «Szabadság!» («Свобода!»), відтворюючи атмосферу студентських протестів 1956 року, але вже в диджиталізованому світі TikTok і Telegram.
Поліція діяла обережно: офіційно захід був заборонений, але розгін міг виглядати катастрофічно для іміджу Орбана всередині країни й на міжнародній арені, де Будапешт уже конфліктує з Брюсселем через верховенство права та блокування допомоги Україні. Тому правоохоронці обмежилися коридорами й штрафами, водночас дозволивши ультраправій «Нашій Батьківщині» провести контрдемонстрацію, яка перекрила міст Свободи й змусила організаторів змінити маршрут. Така асиметрія лише підкреслила подвійні стандарти: одна подія дозволена, інша заборонена, хоча саме свобода зібрань прописана в Конституції.
Цьогорічна заборона Прайду стала кульмінацією анти-ЛГБТ політики. У квітні парламент прийняв закон, що прирівнює публічні заходи з ЛГБТК+ до «загрози для дітей», а червнева поправка дала владі право забороняти масові події, якщо «ставиться під сумнів моральне виховання неповнолітніх». Правозахисники з Угорського Гельсінського комітету попередили: нові норми небезпечні прецедентом і можуть бути використані для тиску на будь-які опозиційні зібрання. Верховний суд країни вже двічі скасовував поліцейські заборони на марші рівності, але парламентські більшість, керована Фідес, вносить усе нові поправки, що звужують простір свободи.
Міжнародна солідарність цього разу була безпрецедентною: посли Франції, Німеччини, Британії та Канади особисто пройшли в колоні, тримаючи транспарант «In Europe we march for human rights». Члени Європарламенту з Німеччини та Іспанії заявили, що ініціюють дебати у Страсбурзі щодо порушення Будапештом Хартії фундаментальних прав. Організація ILGA-Europe наголосила, що рішення Орбана «підриває суверенітет ЄС у сфері прав людини» і може стати сигналом для інших популістів на континенті. Одночасно медіа поширили кадри, як угорські туристи у Відні роздають перехожим листівки з проханням підписати петицію проти анти-ЛГБТ закону.
На внутрішньому полі політичний ефект ще важче передбачити: хтось назве марш прикладом слабкості влади, адже вона не змогла зупинити протест, хтось — спробою Орбана показати «толерантну диктатуру», бо поліція не застосувала силу. Проте соціологи з університету Етвеша Лорана вже фіксують зниження рейтингу Фідес на тлі зростання вартості життя й корупційних скандалів. Молоде покоління, для якого заборона Прайду стала символом цензури, дедалі активніше реєструється виборцями: за офіційними даними, у червні заяви подали понад сто тисяч юнаків віком 18–22 роки.
Економічні аналітики додають: конфлікт із ЄС може обернутися втратою мільярдів євро, якщо Будапешт не перегляне законодавство. Для Орбана це делікатна гра: поступка Заходу ризикує відштовхнути ультраконсервативний електорат, який він турбує антиміграційними й антисоросівськими лозунгами, але тривала ізоляція загрожує стагнацією інвестицій і падінням форинта. Масовий протест став серйозним аргументом для поміркованих у Фідес, які все голосніше говорять про потребу «діалогу з Брюсселем». Саме тому всередині партії наростають тріщини, які ще рік тому здавалися немислимими: депутати відкладають голосування за новий закон, що обмежує фінансування незалежних медіа, а прем’єр вимушений балансувати між жорсткою риторикою й економічними реаліями.
Для учасників Прайду ж символічний тріумф — лише початок. Організатори оголосили про створення громадянської платформи «Szivárvány Szabadság» («Веселкова свобода»), яка координуватиме місцеві ініціативи, допомагатиме сплачувати штрафи й відстежуватиме випадки поліцейського свавілля. Вони також планують серію дискусій у провінційних містах, щоб «привезти свободу зібрань туди, де люди найменше відчувають підтримку».
Отже, Будапештський Прайд-2025 увійде в історію як момент, коли заборона Прайду, свобода зібрань, ЛГБТК+ права й виборчі шанси опозиції сплелися в єдиний політичний наратив. Ключове запитання: чи зможе Орбан повернути контроль, не втративши остаточно підтримку міст і молоді, чи масовий протест запустить ланцюгову реакцію, що змінить угорський політичний ландшафт. Поки що очевидно одне: люди, які вийшли попри ризик штрафів і тиску, вже довели, що толерантність і свобода різноманіття — це цінності, які не так легко заборонити навіть наймайстернішою конституційною хитрістю.
