Після чотириденної повітряної ескалації, що завершилася тимчасовою домовленістю про припинення вогню, Індія та Пакистан знову опинилися на межі ядерного протистояння. Проте довготривала пауза в бойових діях далеко не означає повернення до попередніх норм стриманості.
Новітні озброєння, серед яких автономні безпілотники та швидкісні ракети, значно поглибили взаємну недовіру, а затята політика релігійного націоналізму з обох боків кордону підживила готовність до подальших зіткнень.
Скандальний інцидент розпочався 22 квітня з теракту в індійській частині Кашміру, внаслідок якого загинули 26 мирних мешканців. Індія безпосередньо звинуватила в організації нападу спецслужби Пакистану, що викликало різку відповідь: вже наступного дня індійські ВПС завдали авіаударів по цілях всередині пакистанської території.
У цьому конфлікті вперше масово застосували ударні безпілотники—сотні літальних апаратів одночасно перетинали лінію розмежування, завдаючи ракетних ударів по військових аеродромах і зенітним батареям під гул безпілотного легіону.
Смуги світла в небі під час обстрілу індійської системи протиповітряної оборони в Джамму в суботу. Аніндіто Мукерджі
Застосування інтелектуальних безпілотних систем створило докорінно нові ризики: безпілотники розвідували інженерну інфраструктуру, тестували протиповітряний захист та скидали боєголовки з високою точністю, залишаючи пілотів поза зоною прямої загрози.
Далі ескалація перейшла у ракетні обстріли: одне з повідомлень свідчило, що індійська сторона випустила ракети великої дальності по аеродрому в районі Лахора, а пакистанська — по стратегічних об’єктах біля Джамму. Цього ж вечора в обох столицях були оголошені найвищі рівні бойової готовності.
Утім, щойно міжнародна дипломатія пожвавішала, конфлікт був уже на межі неконтрольованого розвитку. Представники США, Саудівської Аравії та інших країн Перської затоки активно втрутилися, наполягаючи на негайному припиненні бойових дій.
Тільки на цьому тлі п’ятьохдена перестрілка між Індією й Пакистаном завершилася ситуативною домовленістю — обидві сторони заявили про свою готовність утриматися від ударів уздовж Лінії контролю.
Пошкоджена будівля в Лахорі, Пакистан, у середу. Фарук Наїм
Проте головні каталізатори нової небезпеки залишаються не усунутими. По-перше, технологічна перевага в оснащенні безпілотниками створює ілюзію дешевої й безпечної ескалації — адже техніка без ризику для особового складу.
По-друге, в обох державах критично посилився релігійний націоналізм: в Індії уряд Нарендри Моді продовжує трансформацію колись світської демократії у відверто індуїстську державу, що посилює тиск на Пакистан як на «ісламського сусіда». У Пакистані ж владна верхівка й надалі підтримує радикальний військовий контроль, розглядаючи Індію винятково як зовнішню загрозу.
Наразі немає ознак швидкого відновлення дипломатичних контактів або полегшення візових обмежень між країнами. Індійський уряд оголосив про припинення виконання Міжнародної водної конвенції, що регулює поділ вод ресурсів Ганг–Брахмапутра, і попередив, що будь-яка спроба Пакистану обмежити водотоки «розціниться як акт війни».
Для Пакистану зменшення водопостачання стало б екологічною катастрофою, тож це питання тепер є каталізатором нових взаємних загроз.
Святкування після оголошення про припинення вогню в Хайдарабаді, Пакистан, у суботу. Ясір Раджпут
Військові історики, такі як Шрінад Рагаван з Індії, відзначають, що зовнішнє втручання традиційно зупиняло раніше індійсько-пакистанські конфлікти, оскільки обидві держави мають обмежену власну військово-промислову базу та залежать від імпорту озброєнь.
Однак цього разу екстремістські риторики та стратегічний розрахунок обох керівників змушують сумніватися в ефективності зовнішнього тиску. Індія прагнула використати цей момент для демонстрації нової м’язової сили, а Пакистан — показати, що не здався під безпілотними ударами.
Крім того, обидві сторони поглибили свої оборонні підходи: Індія наростила потужність своєї системи ПРО «Akash» і задіяла для захисту населених пунктів батареї «Barak 8», тоді як Пакистан активізував закупівлі турецьких ЗРК «Hisar» та китайських пускових установок.
Цей технологічний тандем не лише ускладнює прогнози, а й створює ризик непередбачуваної помилки в бойовій обстановці.
Конвой індійської армії в адміністративній частині Кашміру в четвер. Явар Назір
Підсумовуючи нещодавні події, генерал у відставці Вед Пракаш Маллік, колишній головнокомандувач індійської армії, зауважив: «Ми лише з’ясували, що обидві країни здатні завдати серйозної шкоди одна одній без оголошення війни, використовуючи безпілотники й ракети середньої дальності.
Тепер головне питання — як уникнути ненавмисного подальшого загострення, коли будь-який інцидент може перерости в масштабний військовий конфлікт».
Отже, нещодавнє припинення бойових дій стало швидше короткостроковою паузою, аніж новою нормою. Доки залишаються елемент технологічної гонки озброєнь, глибоко вкорінений націоналізм і відсутність довіри, Індія та Пакистан не зможуть відкинути ризик повторної ескалації.
У сучасному світі, де дві ядерні держави тримають у повітрі сотні безпілотників і готують нові ракети, навіть невелике непорозуміння може стати початком катастрофи в масштабах всесвітньої безпеки.