Водночас удари по НПЗ і нафтобазах уже створюють системний дефіцит інфраструктури зберігання та переробки.
Україна має потенціал впливати на паливний баланс Росії, зокрема через ураження нафтопереробних заводів, нафтобаз і логістичних вузлів. Про це в ефірі Radio NV заявив військовий оглядач Денис Попович.
За його словами, ключова ідея полягає не лише в руйнуванні виробництва, а й у виведенні з ладу інфраструктури зберігання пального. Адже навіть за наявності імпорту з інших країн паливо потребує розгалуженої системи резервуарів і нафтобаз.
Експерт пояснює: якщо знищуються або виводяться з ладу місця зберігання, то навіть стабільні поставки не вирішують проблему повністю. Паливо фізично ніде накопичувати та розподіляти, що створює вузьке місце в системі постачання.
Роль імпорту з азійських країн
Попович також висловив сумніви щодо здатності азійських країн повністю компенсувати потреби Росії у паливі. За його словами, ці держави мають власні внутрішні потреби, а також економічний інтерес у постачанні, що обмежує обсяги, які можуть бути спрямовані на зовнішній ринок.
У результаті імпорт, навіть за його наявності, може лише частково пом’якшити дефіцит, але не здатен повністю стабілізувати ситуацію з пальним у Росії.
Удари по нафтопереробці та ефект для великих міст
Окремо експерт прокоментував удари по Московському нафтопереробному заводу. Він нагадав, що після попередніх атак у столиці Росії вже запроваджувалися обмеження на продаж пального.
На його думку, повторні ураження можуть призвести до посилення цих обмежень і нових перебоїв у постачанні, особливо у великих міських агломераціях, де споживання пального є найбільшим.
Попович також зазначив, що протиповітряна оборона в районі Москви стикається з труднощами під час відбиття атак дронів, що створює «вікна» для нових ударів. Це, за його словами, може призводити до регулярних інцидентів із періодичністю у кілька днів.
Системна криза паливного ринку
За даними аналітиків Інституту вивчення війни, обмеження на продаж пального вже запроваджені у десятках регіонів Росії. У низці територій, а також на тимчасово окупованих регіонах, встановлені ліміти на відпуск бензину — до 50 літрів на одну людину.
Це свідчить про поступове поширення дефіциту, який охоплює не лише окремі об’єкти, а й регіональні ринки.
Водночас експерти відзначають, що характер ударів поступово змінюється. Якщо раніше основними цілями були нафтопереробні заводи, то зараз все частіше уражаються складніші вузли вторинної переробки та логістики, відновлення яких потребує значно більше часу і ресурсів.
Висновок
Україна не має можливості повністю заблокувати імпорт пального в Росію з зовнішніх джерел. Проте системні удари по НПЗ, нафтобазах і логістичній інфраструктурі можуть створювати структурний дефіцит, який неможливо компенсувати лише поставками з-за кордону.
У результаті формується довготривалий тиск на паливний ринок, що проявляється у регіональних обмеженнях, перебоях постачання та зниженні стабільності всієї системи забезпечення.
