Лінкори класу «Айова» стали одними з найвідоміших і найпотужніших бойових кораблів в історії ВМС США. Їх будували для епохи великих морських дуелей, коли долю війни могли вирішувати зустрічі гігантських сталевих кораблів, озброєних гарматами величезного калібру.
Але історія розпорядилася інакше. Жоден із чотирьох американських лінкорів цього класу — USS Iowa, USS New Jersey, USS Missouri та USS Wisconsin — так і не вступив у класичну артилерійську дуель із ворожим лінкором.
Кораблі, які створювалися для боротьби з японськими гігантами, фактично стали символом переходу від старої ери лінкорів до нової ери авіаносців.
Як зазначає колишній старший директор із питань національної безпеки Центру національних інтересів Гаррі Дж. Казіаніс у матеріалі для 19FortyFive, це не означає, що проєкт був невдалим. Навпаки — лінкори класу «Айова» виявилися надзвичайно універсальними кораблями, які виконували майже всі можливі бойові завдання, окрім тієї самої великої дуелі, заради якої їх створювали.
Кораблі, народжені для великої морської битви
Розробка лінкорів класу «Айова» розпочалася у 1938 році. Головним завданням американських конструкторів було створити корабель, здатний наздогнати швидкі японські лінкори типу «Конго» та діяти разом із новими швидкісними авіаносними угрупованнями.
У результаті американський флот отримав справжніх морських гігантів.
Кожен лінкор мав водотоннажність близько 45 тисяч тонн і був озброєний дев’ятьма 406-мм гарматами Mark 7 калібру 50. Ці гармати могли запускати снаряди вагою понад 1200 кілограмів на десятки кілометрів.
Загалом головна батарея кораблів складалася з дев’яти гармат, здатних завдавати руйнівних ударів по кораблях і берегових об’єктах.
Крім того, лінкори мали потужне бронювання, високу швидкість та сучасні системи управління вогнем.
Було заплановано будівництво шести кораблів цього класу. Однак до складу флоту увійшли лише чотири.
Лінкори USS Illinois та USS Kentucky так і не були завершені. Причина була проста: війна змінила пріоритети. США зробили ставку на авіаносці, підводні човни та десантні кораблі, які стали значно важливішими для ведення бойових дій на Тихому океані.
Війна змінила роль лінкорів
Коли USS Iowa та USS New Jersey увійшли до бойового складу у 1944 році, стало очевидно: головною ударною силою флоту стали авіаносці.
Лінкори вже не були головною зброєю для знищення ворожих флотів. Їхня роль змінилася.
Вони стали захисниками авіаносних груп, командними кораблями, платформами для масованих обстрілів берегових позицій та інструментом підтримки десантних операцій.
Фактично ці кораблі перетворилися на своєрідну артилерійську підтримку для авіації.
Їхні величезні гармати, створені для боротьби з іншими лінкорами, частіше використовувалися проти островів, укріплень та промислових об’єктів.
Момент, коли дуель могла відбутися
Найближче до класичної битви лінкорів USS Iowa та USS New Jersey підійшли під час битви в затоці Лейте у жовтні 1944 року.
Тоді американські сили намагалися зупинити масштабну японську операцію. Лінкори входили до складу Третього флоту адмірала Вільяма Хелсі.
Японський флот здійснив складний маневр, використовуючи відволікаючу авіаносну групу на півночі. Хелсі вирішив переслідувати її, залишивши центральну групу віце-адмірала Такео Куріти можливість пройти через протоку Сан-Бернардіно.
Японські кораблі атакували американські ескортні авіаносці та есмінці групи «Таффі-3». Ситуація стала критичною, і Хелсі наказав швидкохідним кораблям повертатися назад.
USS Iowa та USS New Jersey могли отримати шанс зустрітися з японськими лінкорами, але Куріта вже почав відхід.
Одна з найбільших морських дуелей в історії так і не відбулася.
USS Wisconsin і USS Missouri: останні герої класу
USS Wisconsin приєднався до бойових дій наприкінці 1944 року.
Він пережив потужний тайфун «Кобра», забезпечував прикриття операцій біля Лусона, брав участь у боях за Іводзіму та Окінаву.
Його головні гармати використовувалися переважно для ударів по берегових цілях, а не для знищення ворожих кораблів.
USS Missouri увійшов у війну вже у 1945 році.
Він прикривав авіаносці під час атак на Токіо, підтримував операції на Іводзімі та Окінаві, а також обстрілював японські промислові об’єкти.
11 квітня 1945 року корабель пережив атаку камікадзе. Літак врізався у борт лінкора, але завдав лише незначних пошкоджень.
Саме USS Missouri став найвідомішим кораблем класу «Айова».
29 серпня 1945 року він увійшов до Токійської затоки, а 2 вересня на його палубі відбулася історична церемонія підписання капітуляції Японії.
Таким чином, корабель, який створювали для знищення ворожих флотів, став символом завершення Другої світової війни.
Чому лінкори «Айова» залишилися легендами
Попри те, що головна місія цих кораблів — перемога у великій артилерійській дуелі — так і не була виконана, лінкори класу «Айова» стали одними з найуспішніших бойових кораблів свого часу.
Вони служили десятиліттями після завершення Другої світової війни.
USS New Jersey брав участь у Корейській війні та операціях у В’єтнамі. Лінкори знову повернулися на службу у 1980-х роках після модернізації та отримали крилаті ракети.
Їхня історія показала, як швидко змінюється характер війни.
Колись панування на морі визначали гігантські гармати лінкорів. Але вже під час Другої світової стало зрозуміло: майбутнє належить авіації та ракетній зброї.
Лінкори класу «Айова» так і не провели свій головний бій. Проте вони стали символом цілої епохи — останніми великими кораблями, створеними для світу, де броня та гармати мали вирішальне значення.
