Відомий український бренд харчових продуктів Чумак, що належить міжнародній групі Wilmar International, оголосив про призупинення будівництва нового заводу з переробки томатів в Одеській області. Ця новина стала черговим нагадуванням про складну ситуацію, в якій опинилася харчова промисловість України під час війни. Рішення компанії пов’язане з макроекономічною нестабільністю та безпековими ризиками, що продовжують паралізувати інвестиційні проєкти навіть у південних регіонах країни, які намагаються відновлювати виробництво.
Зупинка цього проєкту є не лише економічним питанням, а й показником стратегічних проблем у розвитку харчової галузі, яка завжди була одним із ключових секторів української економіки. Втрата потужностей у Херсонській області та руйнування інфраструктури на Одещині створили серйозний розрив у ланцюгах постачання та зменшили можливості України забезпечувати внутрішній ринок власною продукцією.
Втрата стратегічних активів і зміна бізнес-моделі
До початку війни Херсонщина була центром виробництва томатної пасти, соусів і кетчупів. Основні виробничі майданчики Чумаку розташовувалися саме там, де поєднувалися сприятливий клімат, розвинене сільське господарство та логістичні можливості. Проте втрата доступу до цих потужностей змусила компанію повністю змінити бізнес-модель.
У перші місяці після початку повномасштабного вторгнення компанія була змушена імпортувати готову томатну пасту з Італії, що стало вимушеним кроком для збереження бренду на полицях українських магазинів. Проте згодом Чумак почав залучати українських партнерів, передавши їм частину виробничих процесів. Такий крок став доказом гнучкості бізнесу, який намагається адаптуватися до реалій війни, але він не зміг повністю компенсувати втрати інфраструктури.
Інвестиційні ризики та зруйнована інфраструктура
Будівництво нового заводу на Одещині мало стати символом відновлення галузі та сигналом для інвесторів про можливість розвитку бізнесу навіть у складних умовах. Проте у квітні 2024 року російський обстріл знищив олійний термінал «Дельта Вілмар Україна» – ключовий інфраструктурний об’єкт у цьому регіоні. Це стало одним із факторів, що остаточно вплинули на рішення компанії поставити проєкт на паузу.
Інвестори сьогодні оцінюють ризики вкладення коштів в Україну не лише через військову загрозу, а й через нестабільність економіки, інфляційні процеси та високі витрати на логістику. Для харчової галузі, яка залежить від великих обсягів сировини та безперебійного виробництва, ці чинники критично важливі. Зруйновані дороги, залізничні вузли, склади та логістичні центри ускладнюють доставку як сировини, так і готової продукції, створюючи нові бар’єри для інвестицій.
Кризовий стан переробки овочів в Україні
З початком війни українські аграрії втратили більшу частину потужностей для переробки овочів. Томатна галузь, що десятиліттями формувалася на півдні країни, була практично знищена. Більшість заводів або зруйновано, або вони залишилися на територіях, де відновлення виробництва неможливе. Це призвело до того, що Україна стала залежною від імпорту продуктів переробки, зокрема томатної пасти.
Крім руйнувань виробничих підприємств, суттєвою проблемою є дефіцит складських приміщень для зберігання овочів. За офіційними даними, в країні бракує понад 1,1 мільйона тонн потужностей для одночасного зберігання врожаю, а ще понад 281 тисячу тонн було втрачено через війну. У результаті третина врожаю овочів не потрапляє на полиці магазинів, що створює додатковий тиск на ціни та знижує конкурентоспроможність українського агросектору.
Стратегічне значення індустрії для майбутнього країни
Переробка овочів, і зокрема томатів, завжди була одним із драйверів аграрного сектору. Україна традиційно мала сильні позиції у виробництві соусів та пасти, які експортувалися у десятки країн світу. Проте війна змінила цю ситуацію, поставивши під сумнів здатність держави зберегти частку на міжнародному ринку та забезпечити внутрішній попит.
Відновлення цієї галузі потребує комплексного підходу: державної підтримки, залучення іноземних інвестицій, відновлення логістичних коридорів і модернізації зруйнованих підприємств. Без цього українські компанії змушені будуть орієнтуватися переважно на імпорт, що в довгостроковій перспективі підриває продовольчу безпеку країни.
Висновки: сигнал для держави та бізнесу
Рішення Чумаку призупинити будівництво заводу на Одещині – це не лише корпоративна стратегія, а й дзеркало глобальних проблем економіки України під час війни. Воно демонструє, що навіть найбільші гравці харчового ринку не можуть планувати довгострокові інвестиції без чіткого бачення безпекової ситуації та стабільності економіки.
Цей випадок має стати сигналом для держави про необхідність активізації підтримки агропереробної галузі, яка може стати основою економічного відновлення після завершення війни. Український бренд Чумак, попри всі труднощі, продовжує працювати та адаптуватися, але його історія свідчить про глибину кризи, що охопила харчову промисловість. Тільки системний підхід і масштабні інвестиції здатні повернути галузь на довоєнний рівень та забезпечити країну власною продукцією.
