Для палестинських дослідників і медиків наука завжди була боротьбою. Ще до нинішньої війни, що почалася після нападу ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня 2023 року, умови для наукової діяльності в Газі та на Західному березі були надзвичайно складними. Руйнування шкіл, обмеження доступу до ресурсів, арешти та тривалі конфлікти залишають мало можливостей для розвитку науки. Нижче наведено історії чотирьох палестинських вчених, які описують свої зусилля та виклики.
Вафаа Хатер: фізика під окупацією
Вафаа Хатер, одна з перших палестинських фізиків-теоретиків, здобула освіту у Норвегії, але повернулася на Західний берег, щоб викладати в Університеті Бірзейт. Вона зіштовхується з відсутністю лабораторного обладнання, що робить експериментальну фізику майже неможливою.
"Ми хочемо займатися наукою, як і всі інші," — каже вона, але наголошує, що ізраїльські обмеження на "подвійне використання" обладнання ускладнюють імпорт навіть найпростіших інструментів.
Осайд Альсер: хірургія та біль втрат
Лікар Осайд Альсер, який працює у Техасі, народився в Газі, де його родина вибирала житло залежно від доступності електроенергії та інтернету. Щоб здобути освіту в Оксфорді та Гарварді, йому довелося тричі подавати документи на вступ і боротися з бюрократичними перепонами.
Попри те, що він зараз перебуває у США, його сім’я у Газі залишилася без домівки через авіаудари. "Це дуже боляче, але я намагаюся зосередитися на роботі, щоб відволіктися," — зізнається він.
Духа Баргути: сімейні травми
Духа Баргути, лікарка із Західного берега, завершила навчання під час війни, водночас переживаючи арешт свого батька, астрофізика, якого ізраїльська влада тримала без висунутих звинувачень.
Після звільнення батька вона описує його стан як фізично та емоційно виснажений. "Це не повинно траплятися ні з ким," — каже Духа, яка зараз шукає нову роботу, залишаючись поруч із родиною.
Рамі Моджан: хімія без інструментів
Органічний хімік Рамі Моджан працює в Університеті Гази. Попри обмеження, він створює нові хімічні сполуки, але через відсутність обладнання змушений відправляти їх за межі Гази для тестування.
"Це справжній кошмар," — описує він свої умови роботи. Останні удари по університету призвели до руйнування інфраструктури, припинення викладання та досліджень. Проте він не шкодує про рішення повернутися до Гази, називаючи її "найпрекраснішим місцем, частиною моєї батьківщини."
Історії палестинських науковців відображають складність життя в умовах конфлікту. Вони борються за можливість займатися наукою та медициною, навіть коли їхні лабораторії руйнуються, ресурси недоступні, а сім’ї розлучені війною. Їхня стійкість і прагнення до знань — це потужне свідчення людської витривалості в умовах, які знищили б багато інших.
