Україна дедалі активніше робить ставку на технологічну перевагу у війні проти Росії. Міністр оборони Михайло Федоров під час зустрічі з журналістами заявив, що одразу кілька факторів суттєво вплинули на уповільнення просування російських військ та дозволили українській армії поступово перехоплювати ініціативу на фронті.
За словами міністра, одним із ключових елементів стала втрата російськими військами доступу до Starlink у лютому 2026 року. Федоров наголосив, що РФ так і не змогла знайти повноцінну альтернативу цій системі супутникового зв’язку, що суттєво позначилося на координації підрозділів та управлінні бойовими діями.
Міністр підкреслив, що сучасна війна дедалі більше залежить від стабільного зв’язку, швидкої передачі даних та роботи безпілотних систем. Саме тому проблеми зі зв’язком можуть серйозно впливати на ефективність наступальних операцій. В умовах активного використання дронів, цифрових систем наведення та онлайн-координації навіть короткочасні збої здатні змінювати ситуацію на окремих ділянках фронту.
Окремо Федоров звернув увагу на розвиток напрямку middle strike-дронів. Йдеться про безпілотники середнього радіуса дії, які здатні уражати цілі в оперативній глибині противника — склади боєприпасів, логістичні вузли, командні пункти, системи зв’язку та техніку.
За словами міністра, Україна свідомо зробила ставку саме на цей напрям і почала активно закуповувати такі дрони. Сьогодні вони вже стали однією з головних технологічних переваг української армії.
Федоров пояснив, що між ударами по тиловій інфраструктурі російських військ і кількістю штурмів на передовій уже спостерігається чітка закономірність. Чим більше українські сили знищують цілей на оперативній глибині, тим менше можливостей у російських підрозділів проводити масштабні наступальні дії.
Фактично Україна намагається змінити логіку війни, виснажуючи противника не лише на лінії зіткнення, а й руйнуючи систему забезпечення, логістику та управління. Такий підхід дозволяє знижувати темпи наступу без необхідності постійного ведення масштабних оборонних боїв на кожній ділянці фронту.
Міністр також навів статистику втрат російських військ під час просування. За його словами, ціна кожного кілометра окупованої території для Росії стрімко зростає. Якщо у жовтні російська армія втрачала приблизно 67 військових на один квадратний кілометр просування, то вже у січні цей показник зріс до 165, у лютому — до 244, у березні — до 254. У квітні показник дещо знизився, однак залишився надзвичайно високим — 179 військових на квадратний кілометр.
Такі цифри, за словами Федорова, свідчать про поступове виснаження російського наступального потенціалу та зростання ефективності української оборони. Водночас він підкреслив, що головну роль у стримуванні противника продовжують відігравати українські військові, а технологічні рішення лише посилюють їхні можливості.
Експерти вже давно наголошують, що війна в Україні стала однією з перших масштабних воєн нового технологічного покоління. Безпілотники, супутниковий зв’язок, цифрова координація та системи радіоелектронної боротьби сьогодні часто мають не менше значення, ніж класична артилерія чи бронетехніка.
Особливо швидко розвивається саме напрям ударних дронів. Якщо на початку повномасштабної війни безпілотники переважно використовувалися для розвідки та коригування вогню, то тепер вони дедалі частіше виконують функції високоточної зброї, здатної завдавати ударів на десятки й навіть сотні кілометрів.
На цьому тлі Міністерство оборони України планує й надалі розширювати програму забезпечення бригад дронами та модернізувати систему рекрутингу й забезпечення армії. За словами Федорова, найближчими місяцями відомство зосередиться на змінах у сфері служби, закупівель та технологічного оснащення підрозділів.
Українська влада дедалі частіше робить акцент саме на технологічній асиметрії як способі протистояти чисельній перевазі Росії. Ставка на дрони, цифрові рішення та інноваційні підходи дозволяє Україні компенсувати нестачу ресурсів і завдавати противнику відчутних втрат.
Війна поступово переходить у фазу, де ключову роль відіграє не лише кількість техніки чи особового складу, а й швидкість адаптації до нових умов, рівень технологій та здатність ефективно використовувати сучасні інструменти ведення бою. Саме в цьому напрямку Україна намагається отримати стратегічну перевагу.
