Новина про те, що ICE приєднається до команди безпеки делегації США на зимових Іграх у північній Італії, стала детонатором для італійської політики. Формально йдеться про «підтримку» та роботу у зв’язці з дипломатичною охороною.
Департамент внутрішньої безпеки США заявив: агенти допомагатимуть «перевіряти й зменшувати ризики» від транснаціональних кримінальних мереж. Наголошено, що всі операції безпеки залишаються під італійською владою.
Однак для Італії назва ICE звучить не як технічна деталь, а як політичний символ американської міграційної політики. Тло — обурення в США через резонансні інциденти під час протестів у Міннеаполісі, яке тепер «переїхало» в європейський інфопростір.
За підрахунками редакції Дейком, у цій історії важить не стільки реальна чисельність агентів чи їхні повноваження, скільки етикетка: Італія отримує імпортований конфлікт довкола ICE в момент, коли сама готується до тесту спроможності — безпека Олімпіади.
Рим змушений реагувати швидко. МЗС Італії запросило роз’яснення у американських дипломатів, а міністр закордонних справ Антоніо Таяні підкреслив: іноземні агенти не патрулюватимуть італійські вулиці.
Міністр внутрішніх справ Маттео П’янтедозі спершу назвав ситуацію «скандалом на рівному місці», але потім повторив базовий принцип: жодних «поліцейських функцій» для ICE на території Італії. У підсумку він зустрівся з послом США Тілманом Фертіттою.
Американська сторона теж намагається зняти градус: Держдеп уточнює, що йдеться про підтримку Diplomatic Security Service різними агентствами, включно з Homeland Security Investigations — слідчим компонентом ICE. Це важлива юридична деталь, яку масова аудиторія часто не розрізняє.
Саме нерозрізнення і створює політичну пастку. Для пересічного італійця ICE — це «служба депортацій», а не «аналітичний ресурс проти транснаціональної злочинності». У політиці перемагає не дефініція, а асоціація.
Найгучніше прозвучав Мілан. Мер Джузеппе Сала закликав уряд «сказати ні Трампу», назвавши приїзд ICE небажаним. Опозиція підхопила: якщо Європа говорить про права і суверенітет, то навіщо імпортувати чужий силовий бренд.
Лідерка Демократичної партії Еллі Шляйн акцентувала на недовірі: мовляв, якщо агенція «не поважає закон» удома, то чи поважатиме вона його за кордоном. Ця логіка — емоційна, але ефективна в передолімпійський період.
Окремий нерв — зброя і публічний простір. Італійські посадовці повторюють: «громадський порядок» забезпечують тільки карабінери та поліція. Це спроба закріпити рамку: будь-яка іноземна присутність — лише у форматі координації.
Та навіть така рамка не знімає питання репутації. Для США відправка ICE на міжнародний захід виглядає як зовнішньополітичний ризик: союзники можуть сприйняти це як демонстрацію стилю Вашингтона — «силові рішення попереду дипломатії».
Паралельно зростає і технічний аргумент «за»: Ігри — це величезні потоки людей, логістика, VIP-події й кіберризики, а США традиційно підсилюють власні делегації фахівцями з перевірок. У Парижі-2024 HSI вже співпрацювало з місцевими структурами перед Іграми.
Але в Мілані-2026 символіка інша: Європа переживає хвилю протестів, радикалізації та страхів щодо «держави, що жорсткішає». Тому будь-яка «федеральна форма» зі США одразу викликає спротив — навіть без реальних повноважень на місці.
Додаткову вагу додає рівень делегації. На відкриття 6 лютого очікують віцепрезидента JD Vance і держсекретаря Марко Рубіо, а в складі команди США заявлено 232 спортсмени. Це робить охорону не лише спортивним, а й дипломатичним завданням.
Саме тут виникає конфлікт інтересів: США хочуть максимальної автономності у захисті високопосадовців, а Італія — максимального контролю над простором і зброєю на своїй території. У міжнародній практиці це вирішується «кімнатами координації», але суспільству продається складніше.
Критики вказують на головне: навіть якщо ICE «не проводить міграційних операцій за кордоном», сама його присутність може нормалізувати силовий образ адміністрації Трампа в Європі. У відповідь уряд Мелоні фактично намагається деполітизувати тему.
У короткій перспективі Рим, ймовірно, піде шляхом бюрократичних обмежень: чіткі периметри, робота на дипломатичних об’єктах, координація через італійські штаби, без «виходу назовні». Це дозволить формально зберегти суверенітет і не зірвати відносини з Вашингтоном.
У середній перспективі скандал може вдарити по самому бренду Олімпіада Мілан—Кортіна 2026. Будь-яка акція протесту на старті Ігор — це картинка для світу, а отже ризики для спонсорів, міста й уряду. Reuters вже писав про плани протестних акцій під час церемонії відкриття.
Для США це теж тест: чи здатна адміністрація відділити «внутрішній силовий стиль» від міжнародних подій, де важливі партнерство і тон. Якщо європейські столиці почнуть асоціювати американську безпекову присутність із ICE, це стане хронічною проблемою для трансатлантичних контактів.
Найбільш прагматичний вихід — максимальна прозорість: хто саме приїхав, які функції, де працює, кому підпорядковується, які канали обміну даними. Прозорість тут — не про піар, а про зняття страху, що «чужа силова структура» отримає простір дії.
Поки що італійська позиція зводиться до формули: США можуть привезти кого хочуть у складі делегації, але публічний порядок — виключно справа Італії. Скандал показав: у Європі питання безпеки дедалі частіше є питанням політичної ідентичності.
