Антикорупційна незалежність: підвалина довіри міжнародних партнерів
У липні 2025 року на тлі збройного протистояння, економічних викликів і масштабних реформ Європейський банк реконструкції та розвитку зробив гучну заяву: він висловив стурбованість ситуацією навколо Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Ці слова пролунали в унісон із голосами Європейського Союзу, дипломатів країн G7 та міжнародних інституцій, які ще донедавна були стовпами підтримки України у найтемніші моменти новітньої історії.
Незалежність НАБУ та САП – не технічне питання, не елемент внутрішньої політичної боротьби. Це маркер, за яким світ оцінює спроможність України не лише протистояти зовнішній агресії, а й будувати державу, засновану на справедливості, прозорості та законності. У своїй заяві ЄБРР чітко дав зрозуміти: атаки на антикорупційні органи підривають віру в те, що українська реформа правосуддя іде правильним шляхом.
Занепокоєння, висловлене цим авторитетним банком, має особливу вагу. Йдеться не просто про дипломатичну реакцію, а про позицію фінансової установи, яка десятиліттями інвестує в розвиток української економіки, модернізацію інфраструктури, підтримку малого та середнього бізнесу. Для ЄБРР верховенство права – це не абстрактна категорія, а практичний критерій прийняття рішень.
Коли міжнародні партнери бачать спроби втручання у діяльність незалежних органів, вони сприймають це як ознаку політичної нестабільності. Це, у свою чергу, загрожує сповільненням інвестицій, зменшенням обсягів допомоги, а в найгіршому сценарії – втратою шансів на євроінтеграцію.
Заяви ЄС і G7: сигнал, що не можна ігнорувати
Заяви Європейського Союзу та представників країн "Великої сімки" пролунали практично одночасно із позицією ЄБРР. Вони були не менш прямими та рішучими. Ідеться не про формальну дипломатичну мову, а про чітке попередження: події довкола НАБУ та САП можуть змінити характер співпраці між Україною та Заходом.
У заяві ЄС, оприлюдненій раніше, зазначалося, що незалежність антикорупційної інфраструктури є ключовою умовою для подальшого надання фінансової допомоги та підтримки реформ. Це не нова вимога — вона закладена у численні міжурядові угоди, меморандуми та документи, які стали основою співпраці з міжнародними інституціями.
Країни G7, які постійно координують свої кроки щодо України, також занепокоєні ситуацією. Їхня роль в економічній стабілізації держави, у забезпеченні озброєння, гуманітарної допомоги та в політичній підтримці важко переоцінити. Тому їхній сигнал не можна ігнорувати — він свідчить про глибоке розчарування тим, що досягнення попередніх років опиняються під загрозою.
Особливо болючою ця критика є для Києва саме зараз, коли країна готується до нового етапу перемовин про вступ до ЄС і сподівається на розширення оборонної допомоги. Сумніви міжнародних партнерів у щирості реформаторського курсу можуть дорого коштувати — як у фінансовому, так і у стратегічному вимірі.
НАБУ і САП: символи незворотності змін
НАБУ і САП — це не просто установи. Це результат довготривалої боротьби українського суспільства за нові правила гри. Вони були створені під пильним наглядом міжнародної спільноти, за участі іноземних експертів та у співпраці з громадським сектором. Їхнє завдання — боротися з корупцією на найвищих щаблях влади, демонструвати, що в Україні більше не існує недоторканих.
Саме ці дві інституції стали точкою відліку нової антикорупційної системи, яка дала українцям надію, що правда може перемагати. Їхні успіхи, попри політичний тиск, викривали серйозні схеми розкрадання, повертали мільйони до бюджету, розкривали системну корупцію. Вони стали прикладом того, що реформа можлива — якщо є політична воля і громадський запит.
Тому кожна спроба втручання в їхню роботу або зміни законодавства, що послаблює їхні позиції, сприймається як зрада суспільної довіри. Не дарма у своїй заяві ЄБРР підкреслив, що незалежність цих інституцій — це наріжний камінь верховенства права в Україні. Будь-яке відхилення від цього принципу ставить під сумнів саму ідею реформ.
Наслідки: втрачені мільярди і змарновані шанси
Попередження від Організації економічного співробітництва та розвитку звучить як холодний душ: атаки на антикорупційну систему можуть спричинити втрату оборонних інвестицій. У нинішніх умовах це звучить майже як вирок. Адже без зовнішньої підтримки утримати фронт і забезпечити ефективну економіку практично неможливо.
Заяви представників Єврокомісії, зокрема Валдіса Домбровскіса, лише підсилюють тривогу. Він відкрито заявив: фінансова допомога Євросоюзу буде залежати від того, як Київ діятиме у справі НАБУ та САП. Це означає, що мільярди євро, які можуть бути спрямовані на відновлення інфраструктури, модернізацію армії, розвиток енергетики — опиняться під питанням.
Європарламент також відреагував жорстко. У його заявах звучить пряма вказівка на те, що процес вступу України до ЄС може бути загальмований або навіть призупинений. Під загрозою — не лише стратегічне партнерство, а й геополітичне майбутнє держави. Усі зусилля, вкладені в адаптацію українського законодавства до норм ЄС, можуть бути перекреслені.
У результаті постає реальна перспектива: Україна може втратити довіру тих, хто протягом років залишався поруч навіть у найскладніші часи. І це — не лише дипломатична поразка, а й удар по самому серцю реформи.
Потрібна реакція: вибір, який визначає майбутнє
Українська влада опинилася перед чітким вибором: або захистити незалежність НАБУ та САП і тим самим підтвердити свою відданість реформам, або дати сигнал, що внутрішньополітичні інтереси важливіші за стратегічне партнерство. Реакція на заяви ЄБРР та інших партнерів має бути негайною, чіткою та недвозначною.
Громадянське суспільство також відіграє ключову роль у цьому процесі. Активна позиція українців щодо захисту антикорупційної інфраструктури може стати вирішальним фактором у збереженні міжнародної довіри. Кожен голос, кожен заклик, кожна акція протесту — це нагадування, що реформи потрібні не лише Європі, а й самій Україні.
Попри війну, попри втому, попри болючі компроміси, країна має шанс залишитися на шляху змін. Але цей шанс можна втратити, якщо не буде відповідальності — як на рівні рішень влади, так і в дії кожного з нас.
