Через понад три роки після повномасштабного вторгнення Росії в Україну питання енергетичної безпеки знову повертається на перші позиції у політичному порядку денному Європейського Союзу. Як повідомляє газета Дейком, на тлі нестабільності постачання газу зі США та зростання торговельної напруги між адміністрацією Дональда Трампа й європейськими столицями дедалі частіше лунають голоси на користь повернення частини поставок газу з Росії.
В умовах, коли попередньо домовлені контракти з Катаром гальмуються, а розгортання відновлюваної енергетики не встигає за потребами промисловості, великі компанії в ЄС все частіше говорять про необхідність диверсифікації джерел газу, включно з частковим поверненням до російського постачання.
Дідьє Олло, виконавчий віцепрезидент французької Engie — однієї з найбільших енергетичних компаній Європи — прямо заявив в інтерв’ю Reuters, що у випадку укладання мирної угоди щодо України можливою є відновлена закупівля до 60–70 мільярдів кубометрів газу на рік, частина з яких могла б надходити з Росії.
До 2022 року Газпром забезпечував близько 40% потреб ЄС у газі. Сьогодні, за словами Олло, частка російського газу може бути обмежена 20–25% ринку Європи.
Подібні міркування поділяє й глава TotalEnergies Патрік Пуйянне, який попередив про небезпеку надмірної залежності від США як єдиного постачальника. Він також наголосив на потребі збереження російського LNG (зрідженого газу), що походить від приватної компанії Novatek.
Особливо складною є ситуація у Німеччині, яка до війни залежала від російського газу на 60% і використовувала його як ключовий ресурс для підтримки своєї промислової конкурентоспроможності. Після підриву трубопроводів Nord Stream у 2022 році країна активно шукала альтернативи, однак нині промислові зони, зокрема Leuna Chemical Park, зазнають значного економічного тиску.
Крістоф Гюнтер, керівник компанії InfraLeuna, що управляє одним з найбільших промислових центрів у Східній Німеччині, заявив, що відновлення поставок російського газу могло б суттєво знизити ціни та врятувати робочі місця. За його словами, хімічна промисловість регіону скорочує персонал вже п’ять кварталів поспіль — такого спаду Німеччина не бачила десятиліттями.
Опитування інституту Forsa показує, що в землі Мекленбург-Передня Померанія, де проходив Nord Stream, 49% мешканців виступають за повернення до закупівлі російського газу.
Паралельно уряд землі Бранденбург, де розташований нафтопереробний завод у Шведті, частково належний російській компанії «Роснефть», допускає можливість відновлення транспортування російської нафти після встановлення миру в Україні.
Втім, повернення російського газу — це не лише економічне, але й геополітичне питання. Адміністрація Дональда Трампа, який активно використовує енергоресурси у торгівельних переговорах, викликає дедалі більше занепокоєння в європейських колах. На думку Тетяни Мітрової, аналітика з Columbia University, американський LNG вже важко розглядати як нейтральний товар — він стає елементом політичного тиску.
У 2024 році США забезпечили 16,7% імпорту газу в ЄС, випереджаючи навіть Росію, яка зберегла частку у 18,8% завдяки LNG поставкам. Найбільшим постачальником газу в Європу залишилася Норвегія (33,6%).
Разом з тим, частка Росії продовжить зменшуватися через закриття українських трубопроводів, а ЄС планує збільшувати закупівлі LNG зі США, незважаючи на ризики нової тарифної війни.
Додатковим фактором є арбітражні процеси проти Газпрому. Наприклад, німецька Uniper та австрійська OMV вже виграли у судах 14 мільярдів та 230 мільйонів євро компенсацій відповідно через невиконання контрактів під час війни.
Втім, на думку Дідьє Олло з Engie, відновлення контрактів із Газпромом можливе лише за умови повного виконання фінансових зобов'язань з боку російської компанії.
Скепсис щодо повернення до російського газу зберігається серед українських енергетиків. Максим Тімченко, керівник DTEK, наголосив на небезпеці таких кроків для безпеки Європи й нагадав про важливість уроків, які варто винести з минулих стосунків із Кремлем.
