П’ятничний візит Володимира Зеленського до Білого дому та його вибухова зустріч із Дональдом Трампом і віцепрезидентом JD Vance сколихнули не лише Сполучені Штати Америки, а й увесь європейський політикум. Здавалося б, глава України прагнув заручитися ширшою підтримкою для своєї держави, яка четвертий рік протистоїть російській агресії, та обговорити перспективи мирної угоди з Кремлем за посередництва Вашингтона. Натомість він отримав від президента США різку тираду, в якій Трамп наголосив, що Київ «не перебуває в сильній позиції» й мусить погоджуватися на умови припинення вогню, інакше ризикує втратити військову допомогу.
Скандальний перебіг розмови у Oval Office, де Зеленського відкрито критикували за «недостатню вдячність» та «ризик розпалення третьої світової війни», став об’єктом уваги ключових лідерів Європи, які засудили подібний тон. Майже одразу уряди кількох країн виступили зі спільним посланням: «Україна не має лишитися на самоті». Уряди Франції, Німеччини, Польщі, Іспанії, Данії, Нідерландів, Португалії, Чехії, Норвегії, Фінляндії, Хорватії, Естонії, Латвії, Словенії, Бельгії, Литви, Люксембургу й Ірландії, а також Канада, Австралія та Нова Зеландія висловили підтримку українському народові й особисто Володимирові Зеленському. У соцмережах з’явилися численні заяви про те, що «не можна плутати агресора з жертвою», особливо коли йдеться про війну, яка триває з 2014 року.
Президент України Володимир Зеленський, президент Трамп і віце-президент Джей Ді Венс у Білому домі в п'ятницю. Даг Міллс
«Будьте сильні, будьте мужні, будьте безстрашні»
Ключовим голосом стала очільниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, яка напряму звернулася до Зеленського: «Ваша гідність є відображенням хоробрості всього українського народу. Будьте сильні, будьте мужні, будьте безстрашні. Ви ніколи не самі». Така публічна заява, адресована «дорогому президенту», пролунала вже за лічені години після того, як відбувся конфлікт у Білому домі. Урсула фон дер Ляєн підкреслила, що Євросоюз визнає значення України для безпеки всього континенту й усвідомлює, наскільки небезпечною може бути поступливість перед російською агресією без справедливих гарантій безпеки.
Президент Франції Емманюель Макрон, який ще на початку тижня мав доброзичливу зустріч із Дональдом Трампом, цього разу поставав у зовсім іншій ролі: він закликав США «зберігати єдність із Європою на боці українців, які воюють за власну гідність, незалежність та за безпеку всієї Європи». Макрон згадав про санкції проти Росії та військову допомогу Україні, наголошуючи, що позиція Заходу в цій війні була й залишається виправданою.
Не залишилася осторонь і Німеччина. Новообраний канцлер (за попередніми підрахунками голосів) Фрідріх Мерц звернувся до президента України зі словами «Дорогий Володимире», наголосивши, що Берлін і надалі підтримуватиме Київ «у добрі й непрості часи» та що «не можна плутати жертву й агресора». Цей пасаж прозвучав як відлуння реплік Дональда Трампа, який раніше назвав Зеленського «диктатором» і поклав на Україну провину за розв’язання війни.
Канцлер Німеччини Олаф Шольц робить заяву в посольстві Німеччини в Парижі в понеділок. Бехруз Мехрі
«Ніхто не розуміє та не підтримує краще, ніж Європа»
Чинний канцлер Олаф Шольц, чия каденція добігає кінця, нагадав, що з початку повномасштабного вторгнення Росії три роки тому Європа та США виступили єдиним фронтом, запровадивши санкції проти Кремля й почавши надавати військову допомогу Києву. За його словами, «Україна може покладатися на солідарність Німеччини та решти Європи, попри будь-які заяви з інших сторін». Ця теза була адресована передусім до Вашингтона, де безпековий порядок денний починає зазнавати змін на тлі різкої риторики Дональда Трампа щодо «завищених вимог Києва».
Дипломати, зокрема ветеран зовнішньої служби США Даніел Фрід, який саме повернувся з поїздки до Брюсселя, відзначив, що скандал у Oval Office став справжнім шоком для європейських партнерів: «Вони з жахом усвідомлюють, що Америка може змістити фокус до великодержавної логіки, де значні країни просто «ділять світ», забуваючи про цінності та принципи міжнародного права». За його словами, в столиці Євросоюзу це сприйняли мало не як удар по самих підвалинах трансатлантичної співпраці, адже зіштовхнулися з Америкою, що «змінюється на очах».
Прем'єр-міністр Великобританії Кір Стармер і президент Трамп в Овальному кабінеті в четвер. Даг Міллс
Позиція Великої Британії: роздуми й обережність
Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер, який днями також мав зустріч із Дональдом Трампом у Білому домі, намагався утримувати збалансовану позицію. Він не робив жорстких заяв ані проти Трампа, ані проти Зеленського, проте наголосив, що «не зійде зі шляху підтримки України» й що сам «готується знайти шлях до тривалого миру». За інформацією з офісу прем’єра, він провів телефонні розмови і з Трампом, і з Зеленським, аби «заспокоїти ситуацію».
Кір Стармер збирається головувати на міжнародній зустрічі щодо України в Лондоні, де очікують Володимира Зеленського та лідерів багатьох європейських країн. Нині незрозуміло, чи сам Дональд Трамп братиме участь у цьому саміті, однак британський уряд уже зголосився виступити посередником у діалозі — безумовно, якщо цього захочуть і Київ, і Вашингтон.
Орбан і Росія: оплески для Трампа
Європейська згуртованість не є повною: прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, який часто виступає з критикою ЄС і відстоює «сувереністську» позицію, публічно похвалив «сильного лідера» Дональда Трампа, не згадавши взагалі ані Зеленського, ані Україну. Його заява — «сильні чоловіки створюють мир, слабкі чоловіки ведуть до війни» — мала ознаки завуальованої підтримки прагнення Трампа «швидко укласти перемир’я з Путіним», навіть якщо це суперечитиме інтересам Києва.
Зі свого боку, у Москві реакція була передбачуваною: російська пропагандистська машина використала критику Трампа на адресу Зеленського як доказ того, що «сам Захід» визнає помилки Києва. Колишній президент РФ Дмитро Медведєв із задоволенням відгукнувся про «правду», озвучену Трампом, і вкотре звинуватив Київ у зриві будь-яких шансів на мир.
Голос Канади, Австралії та Нової Зеландії
До хору європейських держав приєдналися й уряди, які традиційно співпрацюють із Заходом у сфері безпеки. Канадська міністерка закордонних справ Мелані Жолі наголосила, що «українці борються не лише за свою свободу, а й за свободу всіх нас». Канада має складні стосунки з адміністрацією Трампа, особливо після неодноразових намірів президента США «переглянути» стосунки в галузі торгівлі й оборони з Оттавою. Тим не менше, Офіс Джастіна Трюдо заявив, що не відмовиться від підтримки України, навіть якщо Білий дім змінить свій вектор.
Прем’єр-міністр Австралії Ентоні Албанізі, ще зранку суботи за місцевим часом, повторив основний меседж європейських лідерів: «Ми пишаємося, що допомагаємо Україні оборонятися від жорстокої російської агресії». Аналогічно підтримку висловила і глава уряду Нової Зеландії, згадавши, що країна вносить свій внесок до санкційного режиму проти Кремля й готова надалі розвивати співпрацю з Україною.
«Україна потребує справедливого й тривалого миру»
Сам Володимир Зеленський у соцмережах подякував кожному європейському лідерові за «теплі слова підтримки». Примітно, що найрозлогіше звернення він зробив саме до Америки, зазначивши: «Дякую, Америка, дякую за підтримку, дякую за цей візит. Україна потребує справедливого та тривалого миру, і ми працюємо саме для цього». Цей меседж містив подяку Дональду Трампу, хоча ще кілька годин тому той фактично звинуватив Зеленського у «нездатності бути вдячним» за військову допомогу та фінанси, які надходять від США.
Певна частина аналітиків вважає, що таким жестом президент України намагається пом’якшити наслідки конфлікту, адже Києву конче необхідна підтримка Штатів для продовження опору російській агресії. Водночас у дипломатичних колах не виключають, що відкритий удар з боку Трампа може надовго ускладнити будь-які мирні перемовини з Москвою, оскільки російський лідер Владімір Путін тепер отримав додаткові аргументи — мовляв, навіть Вашингтон визнає, що у Зеленського немає «виграшної позиції».
Подальший шлях до мирної угоди
Європейський консенсус наразі базується на простому принципі: не можна «тримати нейтралітет» у конфлікті, де одна сторона вдерлася на чужу територію й порушила засадничі норми міжнародного права. Лідери ЄС та інших країн упевнені, що поступки за рахунок суверенітету України не приведуть до тривалого спокою, а лише відтермінують чергову ескалацію. Саме тому вимоги Києва про справедливі гарантії безпеки та відновлення контролю над окупованими регіонами знаходять розуміння, тоді як різка зміна позиції американської адміністрації викликає занепокоєння.
У Європі дедалі частіше лунають заклики про необхідність розробити спільний «план Маршалла» для України, що охоплював би допомогу з відбудовою інфраструктури, інвестиції в енергетичні та мінеральні ресурси, а також військову підтримку доти, доки Росія не припинить агресії. Однак без згоди Сполучених Штатів, які відіграють ключову роль у глобальній безпеці, реалізувати таку ініціативу непросто. Тому нині все більше європейських лідерів намагаються переконати Трампа, що відступ від України лише посилить вплив Москви й підірве довіру до США як до лідера вільного світу.
Президент Дональд Трамп із президентом Франції Еммануелем Макроном в Овальному кабінеті в понеділок. Даг Міллс
Можливі сценарії
- Відновлення діалогу з Вашингтоном: Якщо президент Зеленський зможе продемонструвати більше «дипломатичної гнучкості» й водночас зберегти ключові принципи, не виключено, що Білий дім перегляне свою жорстку позицію. Тиск із боку європейських союзників і внутрішніх опонентів Трампа в Конгресі США може посприяти цьому.
- Посилення європейського лідерства: ЄС здатен узяти на себе більшу відповідальність за підтримку України — фінансову, дипломатичну, військову. Проте безпекова політика все одно значною мірою залежить від НАТО, де вирішальна роль залишається за США.
- Угода, що вигідна Москві: Якщо Україна не отримає достатньої підтримки, Кремль може нав’язати власні умови припинення вогню, які лише законсервують конфлікт. Це загрожує новим вибухом насильства в перспективі кількох років.
- Міжнародна ізоляція Росії: У разі, якщо Трамп раптом змінить курс (зокрема під тиском Конгресу США, бізнес-еліт чи міжнародних зобов’язань), світова спільнота зможе посилити санкції проти РФ і схилити її до реальних переговорів з Україною.
Значення для України
Для українського керівництва пріоритет номер один — знайти баланс між збереженням своєї суверенної позиції (адже підтримка суспільством будь-яких «капітуляційних» кроків майже неможлива) та необхідністю забезпечити подальші поставки зброї та фінансів. Європа уже демонструє, що прагне виступити «колективним щитом» для Києва, але все ж надії на американський вплив лишаються ключовим фактором безпеки.
Інформація про те, що президент Зеленський планує нову серію дипломатичних візитів європейськими столицями, надходила ще до фіаско в Овальному кабінеті. Тепер ці візити набирають подвійного сенсу: переконати партнерів, що, попри все, Україна лишається надійним союзником, і водночас продемонструвати, що жодні погрози з боку Кремля або зміна пріоритетів у Вашингтоні не похитнуть рішучості Києва відстоювати власну територіальну цілісність.
